За списком Селянської спілки і УПСР був обраний до Всеросійських Установчих зборів від Полтавської губ. Після трагічної смерті І. Пугача( наприкінці січня 1918 р.) редагував партійний орган УПСР— часопис « Народна воля ». За періоду Української Держави— член Українського національного союзу, один із організаторів протигетьманського повстання. Під час створення Директорії УНР визнавався як один з імовірних кандидатів до її складу. Після відновлення УНР був обраний головою ЦК Селянської спілки й очолював організаційний комітет УПСР. Належав до Центральної течії партії есерів. Працював як журналіст у різних часописах.
Після поразки національно-визвольних змагань жив у Томську( 1920— 1923). Повернувся в Україну. Працював журналістом у Полтаві, згодом— у Києві. З 1930 р. був членом Київського відділення Всесоюзного товариства політкаторжан і засланців. Його було заарештовано 26. ХІІ. 1937 р. за « участь у націоналістичній терористичній організації », а 22. ІХ. 1938 р. військовою колегією Верховного суду СССР засуджено до розстрілу.
205