ла восьмирічна небога Тетяна, як дядько Дмитро привіз їй ляльку та сукню. В листах до Д. Яворницького його родичі постійно дякували за надіслані гроші( від 15 до 100 руб. кожного місяця, а іноді й двічі на місяць) і книжки, запрошували до себе у гості. Усі родичі, особливо племінниці та їхні родини із захопленням читали книжки й статті Д. Яворницького, а також читали твори історика його матері Ганні Матвіївні. Рідні вельми пишалися своїм знаменитим родичем, обожнювали його, щиро раділи його науковим здобуткам.
Допомагав Д. Яворницький також своїм дядькам, тіткам, братам і сестрам у других. З боку матері вчений мав тітку Тетяну Матвіївну Терновську і дядька Миколу Матвійовича Терновського. В останнього був син – Микола Миколайович Терновський – студент Київського університету, історик за фахом. Завдяки дядькові – Д. Яворницькому, він мав змогу досліджувати катеринославські архіви, стати членом Катеринославської вченої архівної комісії, друкувати документи у « Вестнике Екатеринославского земства ».
Досить довірливі стосунки встановилися у Д. Яворницького з його дядьком з боку батька – Григорієм Якимовичем Яворницьким( 1861 – 1897). Йому Дмитро Іванович довіряв заповітні думки, наприклад такі, що стосувалися його дружини В. П. Кокіної.
Д. Яворницький щиро допомагав не тільки рідним, але й багатьом знайомим. Більше того, по допомогу до нього зверталися і малознайомі, й майже зовсім незнайомі люди, що від інших прочули про щедрість та добродійність вченого.
Щоб краще уявили стосунки Д. Яворницького з родичами, пропонуємо у додатку публікацію листів з епістолярної спадщини вченого, що зберігаються в Дніпропетровському історичному музеї. Публікація листів здійснюється мовою оригіналу за хронологічним принципом.
52