Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 66

І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА
65
тований будинок Михайла Грушсвського на вул. Паньківській ч. 9106. В
Музеї зберігається цінна колекція фотографій родини Грушевського (на­
приклад, крісло історика й інші меблі, художні твори). В 1991 році Музей
зорганізував першу в Україні виставку «М. Грушевський. Повернення», а в
1996 р. кураторка Музею Грушевського Світлана Панькова і її співробітники
зорганізували другу, вийнятково вдалу, виставку «Мета, зміст і щастя жит­
тя...» (до 130-річчя від дня народження М. Грушевського). Статтю про
діяльність Музею Михайла Грушевського містимо в цьому томі нашого
збірника. Музейні колекції значно доповнюють джерельну основу грушевсь-
кознавства.
Важливу ролю у вивченні творчої спадщини М. Грушевського відіграє
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (директор М. Жулин-
ський). У Відділі рукописних фондів і текстології Інституту провадиться
систематична дослідча праця недрукованих літературних творів М. Грушев­
ського і його епістолярної спадщини107.
Велику допоміжню ролю в науково-видавничій ділянці відіграє Міжна­
родний Фонд Михайла Грушевського, який очолює проф. Л. Решодько. Цей
фонд допомагає у перевиданні «Історії України-Руси» і інших видань
М. Грушевського і про нього і також допомагає організувати конференції,
присвячені М. Грушевському.
У нашій короткій статті неможливо згадати усі установи, що причиня­
ються в Україні до розбудови грушевськознавства; це зробимо в окремому
виданні. Тут лиш бажаємо відзначити, що одним із важливих чинників
кризи української історичної науки, а також до певної міри грушевсько­
знавства є внутрішні непорозуміння між науковцями і поодинокими уста­
новами, які утруднюють співпрацю. Часами приватні амбіції ставляться
понад загальне добро історичної науки, і це має негативний вплив і пог­
либлює цю кризу. Подібне явище спостерігаємо на Заході, де діють різні
українські наукові установи і українознавчі осередки при канадських і аме­
риканських університетах. Я не бажаю узагальнювати цих явищ, але вони
існують і негативно впливають на співпрацю між поодинокими науковими
установами і науковцями, а це безпосередньо причиняється до послаблення
науково-організаційної бази грушевськознавства. Можна багато зробити,
навіть без задовільної матеріальної основи, якщо є координація наукової
106 Про генезу Музею див. Лариса Федорова, «Михайло Грушевський і Музей Киє­
ва». Український Історик, т. ХХХХІ, ч.І—4, с. 110—116. З приємністю згадаю, що
подвижниками музейної роботи в Києві є ентузіясти-грушевськознавці Світлана
Панькова, Олег Будзинський, Микола Кучеренко, Валерій Левченко і Лариса Федо­
рова. їм належиться велике признання за їхню самовіддану працю в розбудові му­
зейного грушевськознавства.
107 Ми вже згадували про запроектовані і підготовлені видання Інституту «Епісто­
лярна і літературна спадщина М. Грушевського» за редакцією грушевськознавців Га­
лини Бурлаки і А. Шацької, співробітників ж. «Український Історик». їхня праця
заслуговує на високу оцінку. Треба згадати про неоціненну архівну спадщину Сергія
Єфремова в архівних фондах Інституту і інші джерельні матеріяли, що безпосередньо
відносяться до вивчення М. Грушевського і його доби.