60 ЛЮБОМИР ВИНАР
самого Грушевського і інших членів його родини, не маємо змоги згадати. Вже в першому розділі цієї праці я згадував про перевидання в Україні наукових і публіцистичних праць історика. Також на Заході видано чимало праць Грушевського, а тепер очікуємо на появу англомовного перекладу « Історії України-Руси »( видає Канадський інститут українських студій при Альбертійському університеті). В Україні і на Заході появилося чимало спогадів, монографічних досліджень, збірок документів і інших публікацій, що значно поширили джерельну основу дослідження М. Грушевського і його доби92. Першоджерела і джерелознавство є серцевиною наукового грушевськознавства.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-НАУКОВА СТРУКТУРА ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА
Розвиток грушевськознавства в’ яжеться з науковими установами і університетами, які безпосередньо сприяють розвиткові цієї дисципліни. Дуже коротко згадаю про сучасну ситуацію в Україні і на Заході в контексті наставлення наукових установ до розбудови грушевськознавства в Україні і поза її межами, задержуючи відповідний хронологічний порядок, що віддзеркалює розвиток дисципліни після її народження в 1960-х роках.
Грушевськознавство постало в Америці за ініціятивою УІТ як окрема історично-українознавча наука. « Український Історик »( 1963), офіціоз Українського Історичного Товариства, став науковою трибуною грушевськознавства і цю ролю сповняє вже понад 32 роки. Також УІТ започаткувало серійне видання « Грушевськіяна ». Від 1990 року в журналі помішують свої статті і джерельні матеріяли науковці з України, і в цьому аспекті журнал став головним органом грушевськознавців в Україні і на Заході. Одночасно УІТ створило в Україні окремі осередки діяльности УІТ ім. М. Грушевського( Київ, Львів, Острог, Ужгород, Дніпропетровськ), які сприяють розвитку грушевськознавства в Україні. У 1992 році при УІТ створено Міжнародне Товариство ім. М. Грушевського, яке займається поширенням грушевськознавства на міжнародному форумі.
92 Також час від часу появлялися важливі збірки першоджерел у формі мемуарів і документів, напр. В. Винниченко, Щоденник, 1980, т. 1, 1983, т. 2. Вячеслав Липинський. Архів. 1973, т. 6, т. 7. Theophil Homykiewicz, ed. Ereignisse in der Ukraine 1914— 1922. Philadelphia, 1966. 3 vol. і багато інших. Джерельні матеріяли також подані в моїй англомовній бібліографії-довіднику Mykhailo Hrushevsfcyi, Bibliographic sources, op. cit, 194— 198. Про архівні матеріяли в державних англійських архівах див. Konstantin Hnytan, « А Guide to Foreign Ministry Archives in England », Journal of Ulrainian studies, Vol. 2, No 1, 1977. Про українські архіви, бібліотеки і музеї в Америці див. Lubomyr R. Wynar, Preservation of the Cultural Heritage: Ukrainian Archives, Libraries and Museums in the United States, Kent, Kent State University. Center for the Study of Ethnic Publications and Cultural Institutions, 1995. 35 p.