V. ДОДАТКИ 185
Частика цих листів Грушевського була вже видрукувана у попередні роки5.
Більшість листів друкується вперше за автографом у авторсько-хронологічному порядку. Листи супроводжені науковим коментарем грушевськознавця Галини Бурлаки, упорядника тому, яка також виготовила анотований покажчик імен та назв, хронологічний покажчик листів і список ілюстрацій. Завдяки її ентузіязмові і систематичній дослідницькій праці маємо змогу видати цей перший том листування М. Грушевського. Треба згадати, що Галина Бурлака є старшим науковим співробітником Інституту Літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, членом Українського Історичного Товариства, Вченим хранителем фондів Відділу рукописних фондів і текстології Інституту Літератури. В її передмові « Голоси історії » коротко обговорений зміст листів у контексті діяльности М. Грушевського.
Значення зібраних у томі листів для вивчення постаті Михайла Грушевського і його доби унікальне. Багато гіпотез про його академічну, суспільно-політичну і редакційну діяльність, на основі нових першоджерел, вимагають перевірки, доповнення або відкинення. Це стосується його наукової і редакційної діяльности в НТШ, ЛНВіснику, еміграційному періоді життя і вкінці у виясненні причин його повороту в Україну 1924 року( листи М. Грушевського до О. Олеся). Це саме відноситься до його взаємин і співпраці з О. Кониським, І. Франком, С. Єфремовим і іншими діячами. Як свого часу вдало спостеріг грушевськознавець І. Гирич, епістолярні джерела дозволяють дослідникам « зазирнути в лябораторію творення історії » 6.
Рівночасно в них знаходимо важливі дані про формування світогляду Грушевського і його родинне та побутове життя. Вже у своєму листі до Івана Нечуя-Левицького з 26 жовтня 1884 року молодий Грушевський стверджує: « Щиро кохати став я отчизну свою Україну, страх бажав я допомогти як-небудь у сю недобру для неї добу »( лист ч. 1, с. 28). Ця деклярація майбутнього історика проходить червоною ниткою через усі листи Грушевського, що їх видруковано у першому томі нашої джерельної серії грушевськознавства. Тому можна зрозуміти його заключення в 1923 році, що « моє місце на Україні— трудно мені відмовлятись від сього в ім’ я матеріяльних вигод!..»( лист М. Грушевського до О. Олеся з жовтня 1923 року, ч. 358). Епістолярна спадщина Грушевського вимагає сумлінного і
5 Бурлака Галина. Листи М. Грушевського до І. Франка— У збірнику * Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Г руш евськогоК., Веселка, 1992, с. 244— 260; До джерел— Старожитності, 1992, ч. 18— 19, с. 14; Листи М. Грушевського до І. Франка. Українське літературознавство, випуск 58.— Львів, 1993, с. 28— 43; Листи М. Грушевського до О. Кониського. Український Історик, 1994, т. 31, ч. 1— 4, с. 117— 134; Листи М. Грушевського до І. Нечуя-Левицького. Слово і час, 1996, N8 10, с. 18-27.
6 Гирич Ігор. Архів М. Грушевського як джерело для вивчення діяльності визначних постатей українського руху( М. Грушевський, С. Єфремов, В. Липинський, М. Василенко). Автореферат дисертації. К., 1996, с. 1.