V . ДОДАТКИ 185
Частика цих листів Грушевського була вже видрукувана у попередні роки5 .
Більшість листів друкується вперше за автографом у авторсько-хронологічному порядку . Листи супроводжені науковим коментарем грушевськознавця Галини Бурлаки , упорядника тому , яка також виготовила анотований покажчик імен та назв , хронологічний покажчик листів і список ілюстрацій . Завдяки її ентузіязмові і систематичній дослідницькій праці маємо змогу видати цей перший том листування М . Грушевського . Треба згадати , що Галина Бурлака є старшим науковим співробітником Інституту Літератури ім . Т . Г . Шевченка НАН України , членом Українського Історичного Товариства , Вченим хранителем фондів Відділу рукописних фондів і текстології Інституту Літератури . В її передмові « Голоси історії » коротко обговорений зміст листів у контексті діяльности М . Грушевського .
Значення зібраних у томі листів для вивчення постаті Михайла Грушевського і його доби унікальне . Багато гіпотез про його академічну , суспільно-політичну і редакційну діяльність , на основі нових першоджерел , вимагають перевірки , доповнення або відкинення . Це стосується його наукової і редакційної діяльности в НТШ , ЛНВіснику , еміграційному періоді життя і вкінці у виясненні причин його повороту в Україну 1924 року ( листи М . Грушевського до О . Олеся ). Це саме відноситься до його взаємин і співпраці з О . Кониським , І . Франком , С . Єфремовим і іншими діячами . Як свого часу вдало спостеріг грушевськознавець І . Гирич , епістолярні джерела дозволяють дослідникам « зазирнути в лябораторію творення історії » 6 .
Рівночасно в них знаходимо важливі дані про формування світогляду Грушевського і його родинне та побутове життя . Вже у своєму листі до Івана Нечуя-Левицького з 26 жовтня 1884 року молодий Грушевський стверджує : « Щиро кохати став я отчизну свою Україну , страх бажав я допомогти як-небудь у сю недобру для неї добу » ( лист ч . 1 , с . 28 ). Ця деклярація майбутнього історика проходить червоною ниткою через усі листи Грушевського , що їх видруковано у першому томі нашої джерельної серії грушевськознавства . Тому можна зрозуміти його заключення в 1923 році , що « моє місце на Україні — трудно мені відмовлятись від сього в ім ’ я матеріяльних вигод !..» ( лист М . Грушевського до О . Олеся з жовтня 1923 року , ч . 358 ). Епістолярна спадщина Грушевського вимагає сумлінного і
5 Бурлака Галина . Листи М . Грушевського до І . Франка — У збірнику * Великий Українець . Матеріали з життя та діяльності М . С . Г руш евськогоК ., Веселка , 1992 , с . 244 — 260 ; До джерел — Старожитності , 1992 , ч . 18 — 19 , с . 14 ; Листи М . Грушевського до І . Франка . Українське літературознавство , випуск 58 .— Львів , 1993 , с . 28 — 43 ; Листи М . Грушевського до О . Кониського . Український Історик , 1994 , т . 31 , ч . 1 — 4 , с . 117 — 134 ; Листи М . Грушевського до І . Нечуя-Левицького . Слово і час , 1996 , N8 10 , с . 18-27 .
6 Гирич Ігор . Архів М . Грушевського як джерело для вивчення діяльності визначних постатей українського руху ( М . Грушевський , С . Єфремов , В . Липинський , М . Василенко ). Автореферат дисертації . К ., 1996 , с . 1 .