Ізоляція Радянської України і Кубані
Директива ЦК ВКП ( б ) і РНК СРСР про заборону виїзду з України
Селяни покидають села у пошуках їжі , Харківщина , 1933 р . ( фото А . Вінербергера )
17
Голод в Україні спостерігався у 1931 р . і особливо напровесні 1932 р ., коли загинуло близько 100 тис . осіб , проте мільйонних жертв не було . Не в останню чергу тому , що у 1931 р . та навесні 1932 р . від голодної смерті населення рятувалося шляхом виїзду з охоплених голодом регіонів . Наприклад , навесні 1932 р . Зінов ’ євський район полишила майже третина мешканців – 28 тис . осіб . Сучасна українська історіографія повідомляє про 3 млн . мігрантів навесні 1932 р . Навіть тоді , коли пік голоду минув , у червні 1932 р ., Й . Сталін невдоволено писав Л . Кагановичу про десятки тисяч українських селян , які начебто роз ’ їжджали по європейській частині СРСР та « розкладали » колгоспи своїми розповідями про реальний стан справ в Україні .
У 1933 р . ситуація принципово змінилася . Вільній міграції українців влада поставила міцні перепони . 22 січня 1933 року директивою Сталіна забороняється виїзд селян із території УСРР і Кубані за хлібом в інші місцевості Радянського Союзу . Українським селянам припиняють продавати квитки на залізничний і водний транспорт . Шляхи блокуються підрозділами ДПУ . Тих , хто встиг виїхати , заарештовують і повертають назад . Тільки за перші півтора місяці дії цієї директиви було заарештовано майже 220 тисяч селян . Із них понад 186 тисяч силою повернули в села , де вони були приречені на голодну смерть .
Пізніше блокуються дороги до міст , аби не пустити до них голодуючих .
Фактично вся Україна заноситься на « чорну дошку ».
Селяни покидають села у пошуках їжі , Харківщина , 1933 р . ( фото А . Вінербергера )