ПРИЧИНИ ГОЛОДОМОРУ Більшовики й Україна
Четвертий універсал Української Центральної ради, яким проголошено незалежність УНР, 22 січня 1918 р.
Після Лютневої революції 1917 року в Україні піднялася потужна хвиля визвольного руху. Із проголошенням Української Народної Республіки нація стала на шлях створення незалежної демократичної держави. У той же час у листопаді 1917 року владу в Росії захопили більшовики на чолі з В. Леніним під гаслами « диктатури пролетаріату » і « червоного терору ». Вже за місяць, на початку грудня 1917 року, В. Ленін та Л. Троцький оголосили Україні війну.
Україна розглядалася більшовиками як величезна ресурсна база. Український хліб і вугілля, сіль і метал – одна з головних причин агресії більшовицької Росії супроти Української Народної Республіки. У січні 1918 року в телеграмі своїм соратникам в Україні В. Ленін писав:
«… Вживайте найенергійніших революційних заходів для надсилання хліба, хліба й хліба!!! Інакше Пітер може околіти...».
Проте військові дії проти України були продиктовані не лише економічними, а й ідеологічними причинами. У 1919 р. в захопленій Україні більшовики розпочали втілення комуністичної ідеології в державну практику( ця політика пізніше отримала назву « воєнного комунізму »). В її основі лежали націоналізація промислового виробництва, згортання товарно-грошових відносин, заміна їх державним регулюванням, продовольча диктатура, трудові мобілізації, що переважно досягалися методами терору. Впровадження навесні 1919 р. « продовольчої розкладки » передбачало, що все зерно, крім необхідного мінімуму( посівний фонд, хліб для прожитку членів сім’ ї та фураж), селяни змушені були здавати державі за надзвичайно низькими фіксованими цінами. На практиці ж найчастіше майже весь хліб забирали без будьякої компенсації. Запровадження продрозкладки і терор, який її супроводжував, викликали опір селянства. Головною у відносинах між владою і українським селянством стала дилема особистої свободи та комуністичного примусу. Україну охопили численні повстання, в 1920 – 1921 роках тут діяли сотні загонів, які об’ єднували десятки тисяч повстанців.
Саме політика « воєнного комунізму » – повного диктату комуністичного режиму над особою – стала головною причиною голоду 1921 – 1923 років, який уразив Україну та південну Росію. В той же час більшовицька влада опинилася перед загрозою цілковитого паралічу економіки і широкомасштабної війни з селянством. За цих умов Ленін і більшовики змушені були відмовитися від курсу на негайну побудову комунізму і перейти до « нової економічної політики »( НЕПу). Однак перехід до НЕПу із товарно-грошовими відносинами розглядався лише як тактичний відступ від побудови комунізму.
Про це навесні 1922 р. В. Ленін писав так:
« Найбільша помилка думати, що НЕП покладе край терору. Ми ще повернемося до терору, і до терору економічного ».
8