Примітки
89 Особливо критично Яворський ставився до Єфименко, може, тому, що її нарис української історії саме вийшов друком в українському перекладі.
90 Яворський вітав Багалія за те, що той прийняв пролетарську революцію не лише « на словах », а й « на ділі ». Йому подобалося також, що Багалій наближається до марксизму й історичного матеріялізму і тлумачить класову боротьбу як головну рушійну силу історії. Академічну кар’ єру, інтелектуальну й політичну біографію Багалія Яворський розглядав на тлі діяльности і праць Грушевського. Див.: Яворський, Матвій. Де-що про « критичну » критику, про « об’ єктивну » історію та ще про бабусину спідницю / / Червоний шлях.- 1924.- № 3.- С. 178.
91 Див. текст привітання Яворського на святкуванні ювілею Багалія: Багалій, Дмитро. Вибрані праці: В 6 т.- X.: ХГІ « НУА », « Золоті сторінки », 1999.- Т. 1: Автобіографія. Ювілейні матеріали.- С. 319-324.
92 У 1920-х роках представники старої російської історіографії теж позитивно оцінювали внесок Грушевського у вивчення історії східних слов’ ян. Ставлення « старої ґвардії » оприявнилося на виборах до AH СССР 1928 року. Докладніше про це див. у четвертому розділі цієї книжки.
93 Див.: Багалій, Дмитро. Акад. М. С. Грушевський і його місце в українській історіографії( Історично-критичний нарис) / / Червоний шлях.- 1927.- № 1.- С. 160-217.
94 Там само.- С. 208-209.
95 Виступаючи у Харкові, Багалій раз у раз повторював, що говорить лише про Грушевського-науковця. Згідно з рапортом чекістів, його слова справили на авдиторію тверде враження, ніби він сказав би більше, зокрема про політичну діяльність Грушевського, але йому не дали. Див. донесення ДПУ про ювілей Грушевського: Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934.- К., 1996.- С. 164-169, особливо с. 169.
96 Аналізуючи парадигму української історії Грушевського, Багалій завважував, що вона не є винаходом самого лише Грушевського, бо нагадує концепцію, яку сформулювала у 1890-х роках редакція журналу « Киевская старина » і якої дотримувалася Олександра Єфименко у своїй « Історії українського народу ». Див.: Багалій, Дмитро. Акад. М. С. Грушевський і його місце в українській історіографії( Історично-критичний нарис) // Червоний шлях.- 1927.- № 1.- С. 182-184. Про тертя між Линниченком і Багалієм див.: Толочко, Олексій. Дві не зовсім академічні дискусії( І. А. Линниченко, Д. І. Багалій, М. С. Грушевський) / / Український археографічний щорічник.- 1993.- Вип. 2.- С. 92— 104.
97 Віддаючи належне досягненням колеґи, Багалій, утім, був далекий від того, щоб його ідеалізувати. Як заявив Багалій на початку статті, його задум полягав не в тому, щоб написати привітальну промову, а в тому, щоб проаналізувати наукову вагу праць Грушевського і визначити його місце в українській історіографії. Див.: Багалій, Дмитро. Акад. М. С. Грушевський і його місце в українській історіографії( Історично-критичний нарис) / / Червоний шлях.- 1927.- № 1.- С. 182-184.
558