Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 551

Примітки до розділу п'ятого
214 Там само. - С. 126-127. Приклади використання в політичних текстах Грушев-
ського термінів «незалежний» і «автономний» як синонімічних див.: Грушевський,
Михайло. Хто такі українці і чого вони хочуть / / Політологія (кінець XIX - перша
половина XX ст.): Хрестоматія / Ред. О. І. Семків та ін. - Львів, 1996. - С. 188;
Грушевський, Михайло. Звідки пішло українство і до чого воно іде / / Т а м само. -
С. 194. Щодо чіткої відмінности між цими двома термінами див.: Грушевський,
Михайло. Якої ми хочемо автономії і федерації / / Там само. - С. 218. Грушевський
дуже добре розумів різницю між «незалежністю» й «автономією», а це викликає
питання, чому він 1917 року вживав ці терміни як синоніми. Була це спроба
підготувати маси до нової мети українського руху чи свідчення про зміну в поглядах
самого Грушевського? Можливо, це відображає обидва процеси, що відбувалися
одночасно.
215 Див.: Грушевський, Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова
думка, 1995. - Т. 8 (ч. 3). - С. 3.
216 Грушевський, Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова думка,
1997. - Т. 9. - Кн. 2. - С. 1493.
217 Див.: Липинський, Вячеслав. Україна на переломі, 1657-1659. Замітки до історії
українського державного будівництва в XVII-ім столітті. - Відень, 1920. - С. 18—39.
218 Див.: Грушевський, Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова
думка, 1997. - Т. 9. - Кн. 2. - С. 1492-1496.
219 Див. полеміку Грушевського з Липинським: Там само. - С. 1491. Грушевський
був не першим істориком, який закидав Липинському надмір політичних баталій у
його історичних працях. Пилип Клименко у згаданій вище рецензії 1922 року теж
заявив, що «з методологічного погляду, праця В. Липинського не є чисто науко­
ва». Клименко вважав, що замість займатися систематизацією і критикою джерел
Липинський просто використовував їх, щоб проілюструвати свою історіографічну
схему, сформовану під впливом польських істориків Людвіка Кубалі і Віктора
Чермака. Див.: Клименко, Пилип. Рец. на: Липинський, Вячеслав. Україна на
переломі 1657-1659. Відень, 1920 / / Записки Історико-філологічного відділу. -
1920-1922. - № 2/3. - С. 246.
220 Студії над працями Грушевським переконали мене у справедливості зауваження,
яке висловив у своїх спогадах Ричард Пайпс: «Насправді “свіжі джерела” додають
до нашого знання менше, ніж гадають. Мистецтво історика полягає у відборі за
власними критеріями певних свідчень із безкінечного набору наявних фактів та
виготовленні з них переконливого і, якщо можливо, естетично задовільного на-
ративу. Поза цим, він намагається сформулювати певні загальні судження про
історію, яку розповідає» (Pipes, Richard. Vixi. Memoirs of a Non-Belonger. - New
Haven and London, 2003. - P. 74). Схоже, що чим більший масштаб наративу того чи
того історика, тим справедливіше це зауваження.
221 Про погляди Грушевського на об’єктивність історичного дослідження див.: Тель-
вак, Віталій. Теоретико-методологічні підстави історичних поглядів Михайла Гру-
549