недавнього часу вживали метод доктрінерський, скрізь велике пристрастя до ибстрактної філософії та історії, яка й займав три четвертини всієї польської науки й літератури. У Русинів велика хії^ь і пристрастя до наук гуманітарних— право, історія культури, література, політична економія й інші.
На останку кілька слів про метод і заходи в науці й публіцистиці.'
Поляки найбільш хітні до милування афорізмами. В більшості польських літератів можна помітити ряд покладів зовсім мало звязаних і з’ єднаних між собою, за те таких, що не терплять суперечок. Характер Великоруса найбільш рель’ єфно видається й малюється в його заходах публіцистичних. У великоруських публіцистів водяться дві маніри: 1) маніра авторитету, видатним представником якої був Катков: він становить ряд ноклаяіві не зробивши ще ні жадного виводу, наперед уже лає всіх, хто з ним не згодиться, 2) друга маніра з’ являється в простованню, зруйнувати всі логічні методи мислування— це великоруський нігілізм. Перші змагаються за заскорузлі поклади і підтверджують лайкою, а останні, знизивши всякі мотиви мислування, все плюндрують та руйнують, нічого не даючи на місце поруйнованого і, як. і перші, кінчають лайкою.
Українець має велику прихильність до аналізу й скептицизму. „ Се діло треба розжувати ". Обережність до всяких теорій та поклядів a priori національна українськоруська осібність, осібність Українця-Русина.
Народній характер складається з якостей природжених і вжитих кукьтурою. Звісна річ, що в характері кожного народу єсть якості, як бажані, так і не бажані, я к позитивні, так і неґативні. Ніяка культура не в силі знищити природжених якостей, але ж мета всякої культури повинна бути в тім, що культура матиме вплив на характер народу, що дасть спроможність розвинутись бажаним, позитивним якостям і одведе відповідне місце для якостей небажаних неґативних. З тих психічних якостей Русина, які здаються авторові ідеальними позитивного характеру— ц е етичний критерій. Етика— річ вселюдська, тільки
209-