рактер відносин такий: кожен Поляк без жадного лихого заміру, силкується вдавати з себе найкращого, і тим самим вказує на те, чого в інших людях бракує: кожен Поляк силкується показатись ліпшим, ніж він є справді і звернути на себе найбільшу увагу у всіх. Оце силкування малюватися, оця пиха цілком залежить від потреби нерви свої задовольнити вражінням безпосереднім. Русин не вміє зразу відповісти на ' роздражнення; він відповідатиме на нього за день, за тиждень, або що за те ж увесь той час почуватиме вражіння. Тимто в характері Русина з’ являється сумірність, гумор і нещирість. Гумор виробляє у нього поривання спинити і відіпхнути від себе якубудь прикрість; тимто ^чоловік пильнує в прикрості знайти що будь смішне глумливе і тим чином хоч трохи зменшити недобре вражіння. Навіть у любязностях та в лайках з’ являється народній характер.
Москалі виплекали собі вдачу великої практичности. ТЬй час, що дві другі народності віддають на любязності та на щиросердні розмови, Москалеві лишається вільним. Він мало вважає на контрагента свого, або взагалі на того, з ким веде справу, а пильнує лишень про інтереси власні. І тут причина мала нервова чулість: уся любязнісіь у Москаля далі хвалення сили, практичности, авторитету не йде; бо тільки щось дуже здорове робить на його Відповідний вплив, а на мале, не гучне, нерви його не обзиваються.
Поляк в любязностях іноді, доходить до утрировки „ padam do nóg“, „ całuję rączki "— стали звичайним привітанням у Поляків. Русин мало коли промовляє любязності, тай то найбільше до власної родини, та до людей близких і то. все помірно. На любязностях Русина відбивається ліризм.
Щодо лайок, то тут абсолютна перевага за Москалем. Лайка його вельми плодюча, грубіянська і занадто цинічна. Поляк, коли і лається, так не забуває повеличатися і лайка у його кучерява, театральна, не натуральна. Русини лаючись часом теж не цураються цинізму, але звичайно переважною лайкою буває лайка мітольогічна: чорт, трясця, яропуд, та бажання чогось будь лихого.
202