Т. IX. Miscellanea, різні матеріялн, некрологи, уривки листування etc.
Як додаток, до відповідних томів мають увійти курси лекцій з історії та з джерелознавства тої чи іншої доби, записані й літографовані заходами студентів і зредаґовані з участю самого професора, та рукописний курс археології. Виняток з того циклу становлять „ Бесіди про часи“ Козацькі ", вид. І і „ Виклади про часи козацькі " вид. II, Сімовича, видані без відома і редакції автора, зате сильно пошкоджені подвійним редаґуванням— виправленням мови в Києві та в Галичині, як довідуємось з передмови самого Сімовича. Проте, не маючи рукописного оригіналу, мусимо їх подати в другому томі так, як було надруковано, опустивши тільки коментарії д-ра М. Кордуби, дуж е важливі й доцільні в попередньому галицькому виданні, ідо мало значення стислого огляду цілої історії козаччини, але не до речі чв виданні праць Антоновича, які друкуються без жадних змін і поправок.
Мусимо ще зазначити до уваги наших читачів одну, загальну рису цілого видання. В. Б. Антонович, що віддав усю працю цілого свого життя на всебічне дослідження й вивчення етнологічного типу, історії культури та історичного процесу рідного українського народу в його найдавнішому і ближчому минулому, сам доволі рідко вживав у друку слово Україна, українці, український, замінюючи його раз-у-раз назвою: юго-западный край, южнорусский край, южно-русский народ. Ця ненормальність пояснюється обов’ язковими цензурними умовами тих часів,-бо майже до 1906 р. слово „ український " вільно друкувалось за царату лише для означення спеціяльної породи-сірих волів, „ украинский рогатый скот "; щождо людей— українці були тільки „ злонамеренные украинофилы ", інакше „ мазепинцы-сепаратисты ". В таких неймовірних умовах доводилось авторові протягом майже півстоліття ширити розвиток української демократичної ідеї.
В першому томі подаються матеріяли, що освітлюють духовну постать покійного вченого і виявляють ті обставини та шричини, що серед них та завдяки їм утворилась
В. Антонович, т. І— 2. XVII