не менше семи учнів. У нас же єсть по два по три учні, котрі нам доручені родичами за плату( в сумі в нас було 16 учнів). Слідователі звернули уваги на сочиненія учнів. Але ми цього сподівались і через те забрали з школи всі-сочиненія на теми більше або менше патріотичні, зоставили такі, що були на теми або індеферентні, або благонадежні. Серед їх слідователь вибрав сочиненія про Дмитрія Донського і допитувався, із за чого така тема була дана учням. „ Какъ хотите, говорив він, а это съ цѣлью прославленія
• свободы1 '. На це я образився за честь Дмитрія Донського і
• став допитувать у елідователя, чи він бажав би, щоб Росія досі була підвладна монголам. Слідователь начебто засоромився і залишив цей сюжет.
• Як епілог відносин до поліції за цей час, пригадаю-екзамен, який нам учинив головний наш опікун, пристав Матковський. Він порішив серйозно занятись довіреним йому надзором. Через те закликав нас поодинці і проізводив екзамен „ благонамѣренности“. Першим попався йому товариш Давиденко, котрий був завідуючий школою. Це ■був чоловік, котрий зовсім не звертав уваги на свій костюм і обстанову. З нього сміялись, що в його костюмі не було ні одного ґудзика, а все шнурочки і ремінці. Після Давиденка черга була за мною. Знавши формальні відносини поліції до людей, я зібрав у знайомих ріжні частини костюма, котрий в сумі вийшов доволі шикарний. Затім Матковський, глянувши на мене, не витерпів і сказав: „ И как тут угадать людей? У одного драна свита і все ремешки да ремешки, а другой прилично одѣтый ". Тоді почався самий екзамен.
Пам’ ятаю, що перше питання було таке: „ Что такое по вашему мнѣнію Литва?" Я одвітив, що Литвою називаються губернії Віленська, Ковенська і Гродненська. „ Хорошо,— сказав він. Но кому она должна принадлежать по вашему?"— „ Губерніи эти принадлежатъ Россіи, значитъ и вопроса объ этомъ быть не можетъ ". В такому тоні пішли і дальші-запитання, яких я вже і не пам’ ятаю. Кінчилось усе наївною виходкою Матковського. „ Скажите мнѣ неоффиціально, какія вы, книжки читали, что можете отвѣтить на всякій ■вопросъ. У меня въ будущемъ году сынъ поступаетъ въ
57