А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М. ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 127
Ці видання у великій мірі розходилися серед української інтелігенції. Натомість бракувало періодичного видання для українського селянства і робітництва. Саіме тому Грушевський зашніціюваїв тижневик « Село »( 1909— 1911), а згодом, як його продовження тижневик « Засів »( 1911— 1912). 81 Ці діва періодики відіграли значну ролю у національно-культурному відродженні українського селянства.
На окремий розгляд заслуговує діяльність Грушевського на політичному полі. В Автобіографії знаходимо лише ляконічну згадку, мовляв літом 1906 року він « виїхав до Петербургу, де тоді засідала Перша Державна Дума, брав живу участь в життю Української Фракції, Укр. Клюїба і в редакції заснованого тоді « Украинского Вестника ». 82
Сучасники подій О. Лотоцький і Д. Дорошенко доволі докладно описали ролю Грушевського в організації Української Парляментарної Фракції, як і взагалі його участь у політичному і культурному житті « українського Петербургу ». Лотоцький писав, що « ніяка більша оправа українська в столиці не обходилася без Грушевського », 83 а Дорошенко у своїх спогадах подав таку характеристику історика: « Приїзд Грушевського мав велике значіння. На той час проф. Грушевський утважавіся всіма нами за провідника українського національного руху в Росії. Його великі наукові й громадські заслуги, його надзвичайний організаційний талант, створили йому великий авторитет і глибоку пошану. Він був у наших очах символом всеукраїнського єднання, його слово було для нас законом. З прибуттям Грушевсьїкаго до Петербургу, вісі підпорядкувалися йому без застережень, і він став ідейним провідником, як редакції « Украинского В’ Ьстника », так і Української Парляментарної громади ». 84
Як відомо, Дм. Дорошенко не належав до ідеологічних прихильників Грушевського, тому його характеристика Лрушевського в даному часі позбавлена тенденції « ізабронзування » історика— лише вірно відтворює тодішню ситуацію.
Тут треба відмітити ще один важливий епізод в біографії Грушевського, цро яжий не знаходимо жадної згадки в його автобіографії. Віін виготував для Української Парляментарної Репрезентації деклярацію автономної України, яка мала бути виголошена з думської трибуни Іллею Шрагом, головою Репрезентації. Проте саме того дня коли ІНраг мав її проголосити, Думу було царським наказом несподівано розв’ язано. 85
Загалом треба відмітити, що « думський період » діяльности М. Г | ру ~ шевського вимагає основного дослідження.
81 Докладніші дані про тогочасну пресу в цраці Юрія Тищенка Сірого, Перші Наддніпрянські українські масові політичні газети, Нью-Йорк, 1952, стор. 5— 21. 82 А— 1926, стор. 24. 83 О. Лотоцький, Сторінки минулого, т. 2Т стор. 155. 84 д. Дорошенко, Мої спогади про давне-минуле, стор. 83. 85 Там же, стор. 86.