А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М . ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 127
Ці видання у великій мірі розходилися серед української інтелігенції . Натомість бракувало періодичного видання для українського селянства і робітництва . Саіме тому Грушевський зашніціюваїв тижневик « Село » ( 1909 — 1911 ), а згодом , як його продовження тижневик « Засів » ( 1911 — 1912 ). 81 Ці діва періодики відіграли значну ролю у національно-культурному відродженні українського селянства .
На окремий розгляд заслуговує діяльність Грушевського на політичному полі . В Автобіографії знаходимо лише ляконічну згадку , мовляв літом 1906 року він « виїхав до Петербургу , де тоді засідала Перша Державна Дума , брав живу участь в життю Української Фракції , Укр . Клюїба і в редакції заснованого тоді « Украинского Вестника ». 82
Сучасники подій О . Лотоцький і Д . Дорошенко доволі докладно описали ролю Грушевського в організації Української Парляментарної Фракції , як і взагалі його участь у політичному і культурному житті « українського Петербургу ». Лотоцький писав , що « ніяка більша оправа українська в столиці не обходилася без Грушевського », 83 а Дорошенко у своїх спогадах подав таку характеристику історика : « Приїзд Грушевського мав велике значіння . На той час проф . Грушевський утважавіся всіма нами за провідника українського національного руху в Росії . Його великі наукові й громадські заслуги , його надзвичайний організаційний талант , створили йому великий авторитет і глибоку пошану . Він був у наших очах символом всеукраїнського єднання , його слово було для нас законом . З прибуттям Грушевсьїкаго до Петербургу , вісі підпорядкувалися йому без застережень , і він став ідейним провідником , як редакції « Украинского В ’ Ьстника », так і Української Парляментарної громади ». 84
Як відомо , Дм . Дорошенко не належав до ідеологічних прихильників Грушевського , тому його характеристика Лрушевського в даному часі позбавлена тенденції « ізабронзування » історика — лише вірно відтворює тодішню ситуацію .
Тут треба відмітити ще один важливий епізод в біографії Грушевського , цро яжий не знаходимо жадної згадки в його автобіографії . Віін виготував для Української Парляментарної Репрезентації деклярацію автономної України , яка мала бути виголошена з думської трибуни Іллею Шрагом , головою Репрезентації . Проте саме того дня коли ІНраг мав її проголосити , Думу було царським наказом несподівано розв ’ язано . 85
Загалом треба відмітити , що « думський період » діяльности М . Г | ру ~ шевського вимагає основного дослідження .
81 Докладніші дані про тогочасну пресу в цраці Юрія Тищенка Сірого , Перші Наддніпрянські українські масові політичні газети , Нью-Йорк , 1952 , стор . 5 — 21 . 82 А — 1926 , стор . 24 . 83 О . Лотоцький , Сторінки минулого , т . 2Т стор . 155 . 84 д . Дорошенко , Мої спогади про давне-минуле , стор . 83 . 85 Там же , стор . 86 .