а в т о б і о г р а ф і я ; м . г р у ш е в с ь к о г о 117
громад семинаріської та учительської . Тут він переводив ( перші свої вправи тої ( великої організаційної праці , що так її широко і блискуче розвинув опісля в Галичині . Власне він був зверхнім провідником громади , — давав теми і матеріали для рефератів , ( провадив дебатами з . приводу тих рефератів , приймав діяльну і дуже практичну участь в обміркуванню способів української пропаґанди н а « селі ». 43
Відомо , що дехто намагайся у кривому дзеркалі представити цей перііод діяльноісти Грушевського , як це наприклад зробив О . Пріцак , який твердив , що Грушевіський , хоч і жив на українській землі , але перебував « виключно в ґетто науковців — залишився поза межами реального життя українського народу ». 44 Такі твердження не видержують жадної наукової критики і свідчать про те , що автор не ознайомлений належно з біографією Грушевського .
Взагалі -спогади Олександра Лотоцького розкривають нам в деяких деталях характер молодого Грушевського і під цим оглядом дають нам цінний матеріял для вивчення його студентського -періоду життя . Саме тому дозволимо собі на довшу цитату із цього видання :
« Виразно бачу у своїй пам ’ яті тогочасного Михайла Сергієвича . В глибокій задумі вид його робив сумовите й навіть троха суворе вражініня , — -з глибоким поглядом очей і вж е тоді довгою бородою , що ми її називали „ бородою св . Онуфрія ”. Але як бував він серед людей , жива вдача його зразу відмінялася : на обличчю у нього світилася характерна його усмішка — і юмористично-іронічна , і разом привітно-тепла ; усмішка та живі искорки в очах робила цілком натуральним мяхкий , інаїпів жартовливий характер бесіди ... Якого небудь докторального тону , у якому чулося б magister dixit , зовсім не було в його . Б у в ш и найстаршим між нами ( мав щось коло 25 літ ) а стоячи надмірно вище над нами овоєю талановитістю , громадською свідомістю і науковою ерудицією , — він по суті діла був для нас magister , — наливав наші душі свідомістю і знанням , заохочував і вчив працювати . Але разом то був щирий товариш , зо всіма рівний у ' свойому поступуванню . Найнаївніша думка не дратувала його ... Екісплоатували ми його досить . І здебільшого він сам тому був винен . Він так охоче задовольняв усі наші потреби та прохання , що почуття ніяковости якось мимоволі пропадало перед його безпосередньою щирістю . Віін був „ наш ”, — і се було натурально для нашого молодого еґоїзму , що ми експлуатували його з чистим серцем . Разом з нами складав він програми самоосвіти , а в особистих розмовах давав поради кожному зокрема , відносно до його індивідуальної вдачі . .. З тих українців , що тоді почали писати , не один мусить завдячувати Михайлові Оергісвичу , як і О . Я . Кониському , згадуючи свої перші лі
43 О . Лотюцьїкий , Сторінки минулого , 1932 , т . І , стор . 225 .
44 Омелян , Пріцак , « У століття народин М . Грушевського », Листи до приятелів , кн . 5 — 7 , 1966 , стор . 4 . У загальному можна ствердити , що ціла стаття О . Пріцака містить в собі цілу низку помилкових тверджень .