Дискусії про те , чи може інформація про події минулого бути таємною , в Україні продовжуються трива / іий час . Особливо гострими вони стали після затримання співробітниками Служби безпеки України історика Руслана Забілого у вересні гою року . Дослідника , який працював із документами 1940 — 1950-х років , намагалися звинуватити у « підготовці до розголошення державної таємниці ». Своє слово в обговоренні сказали професійні історики з України і закордону та ширші кола громадськості . Протестні акції , заяви і звернення врешті змусили висловити позицію і владу . Спочатку вустами керівників своєї адміністрації , а відтак і сам президент Віктор Янукович заявив : « Я проти того , щоб закривали історію і щоб політики робили на цьому спекуляції ». Обнадійливу для українських істориків заяву зіпсували наступні обіцянки президента « розсекретити » вже давно розсекречені документи про Голодомор . Тож яким насправді буде ставлення нової влади до відкриття правди про наше минуле і чи не закінчиться воно черговий раз порожніми обіцянками , покаже час .
Проте вже сьогодні можна зробити певні висновки з так званої справи істориків . Перший оптимістичний — громадянське суспільство в Україні здатне організовуватися і відстоювати власні інтереси , незважаючи на часом брутальний тиск влади . Другий висновок песимістичний — українці ще надто мало уявляють , що містять архіви колишнього КГБ , яку інформацію там можна віднайти і наскільки вона є важливою для розуміння нашої історії . Крім того , їм практично невідомий досвід роботи з аналогічними архівами в сусідніх нам країнах Східної Європи . Тому й досі з ' являються гарячі дискусії про можливі потрясіння після відкриття архівної інформації , а дехто навіть лякає суцільними вендетами , що можуть перерости у громадянську війну .
Тож аби пролити світло на те , які саме історичні документи зберігаються в архівах української спецслужби , розповісти на їхній основі історії людей , що піднялися на боротьбу проти
Вступ
Історія з грифом
« СЕКРЕТНО »
7