Дмитро Вітовський , син Дмитра
смерті батька , 7 липня 1919 року . Хлопчика на честь тата та діда також охрестили Дмитром . Доля його виявилася не менш драматичною за батькову , часом химерно переплітаючись із нею .
Попри те , що Дмитро не міг пам ' ятати батька , схоже , він багато в чому намагався його наслідувати . Виріс активним українським патріотом , хоча дитинство в сім ' ї з вітчимом-поляком минуло у Вільнюсі , навчався на військового льотчика , врешті став одним із командирів УПА , загинув як борець за незалежність свого народу . Жити йому судилося ще менше , ніж батькові — 28 років . Його коротке , але яскраве життя вмістилося під обкладинкою архівно-кримінальної справи № 67449 .
До українського національного руху Дмитро активно долучився в 1938 році , відразу після переїзду з Вільнюса до Львова . Тут він навчався на географічному факультеті Львівського університету . Серед студентів було багато членів ОУН , і одним із них став Дмитро . Навесні 1939 року він уже організаційний референт рідного географічного факультету і керуе осередком з 36 осіб . Така кількість членів підпільної мережі тільки на одному факультеті одного зі львівських вишів свідчила про готовність української молоді до рішучих дій задля відстоювання своїх національних прав .
З приходом восени 1939 року на західноукраїнські землі радянської влади почалися масові арешти активістів українських організацій , особливо членів ОУН . Дмитро Вітовський уникнув тоді арешту , бо в лютому 1940 року був
Дмитро Дмитрович Вітовський — студент Львівського університету , 1939 р .
Історія з грифом
« СЕКРЕТНО »
83