Дмитро Вітовський, син Дмитра
смерті батька, 7 липня 1919 року. Хлопчика на честь тата та діда також охрестили Дмитром. Доля його виявилася не менш драматичною за батькову, часом химерно переплітаючись із нею.
Попри те, що Дмитро не міг пам ' ятати батька, схоже, він багато в чому намагався його наслідувати. Виріс активним українським патріотом, хоча дитинство в сім ' ї з вітчимом-поляком минуло у Вільнюсі, навчався на військового льотчика, врешті став одним із командирів УПА, загинув як борець за незалежність свого народу. Жити йому судилося ще менше, ніж батькові— 28 років. Його коротке, але яскраве життя вмістилося під обкладинкою архівно-кримінальної справи № 67449.
До українського національного руху Дмитро активно долучився в 1938 році, відразу після переїзду з Вільнюса до Львова. Тут він навчався на географічному факультеті Львівського університету. Серед студентів було багато членів ОУН, і одним із них став Дмитро. Навесні 1939 року він уже організаційний референт рідного географічного факультету і керуе осередком з 36 осіб. Така кількість членів підпільної мережі тільки на одному факультеті одного зі львівських вишів свідчила про готовність української молоді до рішучих дій задля відстоювання своїх національних прав.
З приходом восени 1939 року на західноукраїнські землі радянської влади почалися масові арешти активістів українських організацій, особливо членів ОУН. Дмитро Вітовський уникнув тоді арешту, бо в лютому 1940 року був
Дмитро Дмитрович Вітовський— студент Львівського університету, 1939 р.
Історія з грифом
« СЕКРЕТНО »
83