Лесь Курбас у сталінському театрі абсурду
махи на радянських державних діячів, і під час однієї з прем ' єр у театрі( найкраще підходило відкриття сезону) мали бути вбитими Балицький, Постишев та Косіор. Виглядає, що чи не справа Курбаса надихнула Квентіна Тарантіно на сценарій « Безславних виродків ».
Попри те, що Курбас був шокований оформленими як викривальні свідчення нісенітницями, він стояв на своєму і не визнавав звинувачень. Отож, колегія ОГПУ( Обьединенное государственное политическое управление— тодішня назва органів безпеки СРСР) 26 лютого 1934 року постановила: « Справу разом з особою звинувачуваного [ саме так— справа понад усе, а людина— лише тимчасовий додаток до неї.— Авт.] скерувати в ГПУУРСР ».
Курбас повернувся до Харкова— міста своєї слави. Цього разу його чекали не овації, а допити. Через два тижні « роботи » чекісти отримали потрібний результат— написану тремтячою рукою режисера заяву.
« Цим заявляю,— писав / Іесь Курбас,— про своє цілковите і остаточне роззброєння у відношенні до Радянської влади і признаюся в тому, що належав до контрреволюційної організації УВО ». Завданням режисера, згідно із заявою, було « на театральному фронті спрямовувати хід культурно-творчого процесу в Україні на буржуазно-націоналістичні рейки ».
Неповних дві сторінки тексту— надто мало для викриття, і допити тривали. 17 березня режисер детально розповідає про три лінії своєї роботи— « репертуарну, художньо-формальну та виховання кадрів у націоналістичному дусі ». Можливо, ретельно вигадуючи факти антирадянської роботи в ідеологічній сфері, Курбас намагався відійти від раніше сформульованих звинувачень у тероризмі і полегшити свою долю.
Чекістам було замало зламати людину, вони прагнули знищити її морально і фізично, змусити заперечити все, що було суттю життя, з квітня 1934 року ув ' язненого режисера відвідав заступник прокурора, щоби перевірити, чи не було пору-
Історія а грифом
« СЕКРЕТНО »
53