Лесь Курбас у сталінському театрі абсурду
махи на радянських державних діячів , і під час однієї з прем ' єр у театрі ( найкраще підходило відкриття сезону ) мали бути вбитими Балицький , Постишев та Косіор . Виглядає , що чи не справа Курбаса надихнула Квентіна Тарантіно на сценарій « Безславних виродків ».
Попри те , що Курбас був шокований оформленими як викривальні свідчення нісенітницями , він стояв на своєму і не визнавав звинувачень . Отож , колегія ОГПУ ( Обьединенное государственное политическое управление — тодішня назва органів безпеки СРСР ) 26 лютого 1934 року постановила : « Справу разом з особою звинувачуваного [ саме так — справа понад усе , а людина — лише тимчасовий додаток до неї . — Авт .] скерувати в ГПУУРСР ».
Курбас повернувся до Харкова — міста своєї слави . Цього разу його чекали не овації , а допити . Через два тижні « роботи » чекісти отримали потрібний результат — написану тремтячою рукою режисера заяву .
« Цим заявляю , — писав / Іесь Курбас , — про своє цілковите і остаточне роззброєння у відношенні до Радянської влади і признаюся в тому , що належав до контрреволюційної організації УВО ». Завданням режисера , згідно із заявою , було « на театральному фронті спрямовувати хід культурно-творчого процесу в Україні на буржуазно-націоналістичні рейки ».
Неповних дві сторінки тексту — надто мало для викриття , і допити тривали . 17 березня режисер детально розповідає про три лінії своєї роботи — « репертуарну , художньо-формальну та виховання кадрів у націоналістичному дусі ». Можливо , ретельно вигадуючи факти антирадянської роботи в ідеологічній сфері , Курбас намагався відійти від раніше сформульованих звинувачень у тероризмі і полегшити свою долю .
Чекістам було замало зламати людину , вони прагнули знищити її морально і фізично , змусити заперечити все , що було суттю життя , з квітня 1934 року ув ' язненого режисера відвідав заступник прокурора , щоби перевірити , чи не було пору-
Історія а грифом
« СЕКРЕТНО »
53