Голодомор . Стирання пам ' яті
чи , тим паче , передати її комусь . За згадуваний вище лист колгоспник Микола Рева отримав шість років ув ' язнення . Його справа в архіві СБУ далеко не єдина — протягом 1930 — 1940-х років людей засуджували до кримінальної відповідальності за будь-яку згадку про Голодомор , усну чи письмову . У справах таких « наклепників » знаходимо « докази злочину »: листи , зокрема адресовані Сталіну , вірші чи щоденникові записи . Доказом антирадянської агітації стали виявлені у жителя Батурина Миколи Боканя фотографи , одна з яких , датована з квітня 1933 року , містить промовистий напис « 300 днів без шматка хліба ».
Одна з останніх подібних справ — з 1945 року . Колишню учительку Олександру Радченко заарештували через щоденник , який вона вела з 1926 року . « Мета моїх записів , — пояснювала вона на суді , — присвятити їх дітям . Я писала , що через 20 років діти не повірять , що такими жорстокими методами будували соціалізм . На Україні в 1930 — 1933 роках український народ переживав страхіття ». Але й через дванадцять років після Голодомору лише за саму згадку про нього Олександру Радченко засудили до ю років позбавлення волі .
Чекісти були впевнені , що пам ' ять про Голодомор , стерта з документів та спогадів свідків , зникла назавжди . І один із наймасштабніших злочинів в історії людства — геноцид проти українців — надійно захований . Проте тисячі українців , що пережили трагедію , опинилися поза межами досяжності радянської безпеки . Вони отримали можливість розказати світові правду , а тому стали небезпечними для комуністичного режиму .
Історія s грифом
« СЕКРЕТНО »
49