Голодомор. Стирання пам ' яті
чи, тим паче, передати її комусь. За згадуваний вище лист колгоспник Микола Рева отримав шість років ув ' язнення. Його справа в архіві СБУ далеко не єдина— протягом 1930— 1940-х років людей засуджували до кримінальної відповідальності за будь-яку згадку про Голодомор, усну чи письмову. У справах таких « наклепників » знаходимо « докази злочину »: листи, зокрема адресовані Сталіну, вірші чи щоденникові записи. Доказом антирадянської агітації стали виявлені у жителя Батурина Миколи Боканя фотографи, одна з яких, датована з квітня 1933 року, містить промовистий напис « 300 днів без шматка хліба ».
Одна з останніх подібних справ— з 1945 року. Колишню учительку Олександру Радченко заарештували через щоденник, який вона вела з 1926 року. « Мета моїх записів,— пояснювала вона на суді,— присвятити їх дітям. Я писала, що через 20 років діти не повірять, що такими жорстокими методами будували соціалізм. На Україні в 1930— 1933 роках український народ переживав страхіття ». Але й через дванадцять років після Голодомору лише за саму згадку про нього Олександру Радченко засудили до ю років позбавлення волі.
Чекісти були впевнені, що пам ' ять про Голодомор, стерта з документів та спогадів свідків, зникла назавжди. І один із наймасштабніших злочинів в історії людства— геноцид проти українців— надійно захований. Проте тисячі українців, що пережили трагедію, опинилися поза межами досяжності радянської безпеки. Вони отримали можливість розказати світові правду, а тому стали небезпечними для комуністичного режиму.
Історія s грифом
« СЕКРЕТНО »
49