Історія з грифом «Секретно». Таємниці українського минулого з архівів Istoriia_z_hryfom_Sekretno__Taiemn_ukr_mynuloho_z_ | Seite 282

Post-Чорнобиль: спершу інформація,
а радіація потім
«На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія,
яка призвела до ушкодження одного з реакторів. Вживають-
ся заходи з ліквідації наслідків аварії. Постраждалі отриму-
ють допомогу. Створена державна комісія», — звичним суво-
рим голосом оголосила ведуча інформаційної програми «Час»
о 9-й годині вечора 28 квітня 1986 року.
Для мільйонів телеглядачів, які таким чином вперше дізна-
лися про вибух на ЧАЕС, ці слова нічого не поясни/іи. Оприлюд-
нені скупі дані, з яких неможливо і приблизно уявити масштаби
катастрофи, не стали виявом бажання радянської влади бодай
щось розповісти громадянам. Кремль просто не міг більше від-
мовчуватися — кілька годин тому Швеція, фахівці якої зафік-
сували на своїй території підвищену радіацію, звернулася до
Москви з вимогою дати пояснення.
Протягом усього часу ліквідації наслідків аварії влада на-
магалася жорстко контролювати будь-яку інформацію про
катастрофу. Звісно, під благородним прикриттям боротьби з
поширенням паніки. Проте через тижні і місяці після вибуху лю-
дей вбивала не паніка, а відсутність елементарних відомостей,
які могли попередити багато нещасть.
7 травня 1986 року співробітники КГБ у своєму донесенні
відзначали низький загальний рівень поінформованості людей
про заходи захисту від радіаційного опромінення. «В цьому ви-
являється слабка робота засобів масової інформації, — читає-
мо тут. — Якщо говорити про висвітлення подій, то слід відзна-
чити, що викликає сумнів, наприклад, показ по телебаченню
низки сюжетів. У полі під Чорнобилем стоїть голова колгоспу
і запевняє, що колгосп перевиконує плани посіву. Це, звичай-
но, добре, але питання полягає в тому, чи буде придатним цей
урожай до їжі. Якщо ґрунт не заражений радіоактивними ре-
човинами, то сказати треба було, власне, про це, а краще за
Історія з грифон
«СЕКРЕТНО»
280