Історія з грифом «Секретно». Таємниці українського минулого з архівів Istoriia_z_hryfom_Sekretno__Taiemn_ukr_mynuloho_z_ | Page 27

Пастка для отамана
Розгром Всеукраїнського повстанського комітету (ЦУПКОМу)
улітку 1921 року не став вирішальним у придушенні антира-
дянського руху в Україні. Це прекрасно розуміли чекісти, які
продовжували активну роботу з виявлення та ліквідації окре-
мих повстанських загонів і підпільних організацій. Це також
усвідомлювало і керівництво УНР в еміграції, готуючи рейд
української армії на контрольовану більшовиками терито-
рію, щоб об'єднати військо з місцевими повстанськими сила-
ми.
Проте підготовка явно затягну/іася — перенесене з трав-
ня на період жнив повстання знову відклали. Врешті відчай-
душний рейд загонів Української повстанської армії (саме тоді
ця назва вперше прозвучала в українській історії) на чолі з
генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником відбувся аж наприкінці
листопада 1921 року. Тоді, коли вже годі було сподіватися на
підтримку розбитих чекістами повстанських загонів, а погодні
умови не сприяли розгортанню діяльності повстанців.
Тому Другий зимовий похід армії УНР став завершальним,
але не переможним акордом боротьби за незалежність Украї-
ни, розпочатої кілька років тому, у 1917 році. Його учасники,
зокрема 359 із них, розстріляних більшовиками під Базаром,
поповнили пантеон загиблих за свободу, а сам рейд став геро-
їчною та трагічною сторінкою нашої історії.
І наприкінці 1921 року серед учасників подій, і тепер се-
ред істориків обговорювалися й обговорюються причини
поразки. Одна з них — незгода і суперництво між керівника-
ми українського руху Симоном Петлюрою та Юрієм Тютюн-
ником. /Іюди, яким судилося стати на чолі визвольного руху,
були надто різними, і, на жаль, не намагалися доповнювати
один одного. Першому бракувало рішучості — він надто уза-
лежнював початок повстання від рішення своїх союзників
поляків і фактично не скористався готовністю отаманських
Історія 9 грифом
«СЕКРЕТНО»
25