Заблокована країна: 1972— 1973 роки—————
жина,— 6 років таборів і 3 роки заслання.
Проте в КГБ чітко розуміли, що не жорстокі вироки підсудним, а лише їхня відмова від власних ідей можуть зупинити рух опору, завадити приєднанню до нього нових активістів, спровокованих мучеництвом попередників. Потрібно було каяття не просто одного з учасників руху, а того, хто користувався найбільшим авторитетом. Таким, за оперативною інформацією КГБ, був Іван Дзюба, тож саме на ньому кагебісти вирішують зосередити свої зусилля.
Під час масових арештів 12 січня Дзюба був серед затриманих— його взяли, коли він прийшов у гості до заарештованого тоді Івана Світ-
Іван Гель личного. Проте Дзюбу не ув ' язнили, а лише протягом кількох місяців викликали на допити. З одного з таких допитів 18 квітня він додому вже не повернувся— його заарештували.
Перебування підсудного у в ' язниці створювало для КГБ чудові умови для « перевиховання » інакодумця. Роботу органів полегшував фізичний стан в ' язня, в якого проявився туберкульоз, а згодом ще й гіпертонія.
Перші кілька місяців не дали жодного результату. За інформацією, отриманою від внутрішньокамерного агента, Дзюба не збирався « іти назустріч слідству ». До роботи з його переконання долучився сам голова КГБ УРСР Віталій Федорчук, який кілька разів зустрічався з в ' язнем. Дзюба відкидав висунуті йому звинувачення в антирадянській діяльності, не вважаючи свою творчу діяльність протизаконною. Натомість кагебісти
Історія з грифон
« СЕКРЕТНО »
217