Історія з грифом «Секретно». Таємниці українського минулого з архівів Istoriia_z_hryfom_Sekretno__Taiemn_ukr_mynuloho_z_ | Page 215

Заблокована країна. 1972—1973 роки
Хвиля репресій, що стартувала на початку 1972 року, тривала.
18 травня заарештовано Надію Світличну, яку спершу виклика-
ли на допит стосовно діяльності її брата Івана, а згодом і її саму
звинуватили в антирадянській діяльності, б липня ув'язнено
дисидента Євгена Пронюка, через три дні—його колегу Василя
Лісового. Продовжувалася ретельна обробка затриманих, під
час якої використовувалися і залякування, і обіцянки. Каяття
інакодумців було надзвичайно важливим для чекістів і розгляда-
лося як обов'язкова передумова придушення руху опору в Україні.
Нарешті, КГБ отримав важливий результат: 7 липня 1972
року в «Літературній Україні» опубліковано заяву «На терези
совісті» за підписом заарештованого в лютому поета-шістде-
сятника Миколи Холодного. Після публікації його звільнили з
тюрми, він виїхав до Вінниці, де почав вчителювати. КГБ уваж-
но спостерігав за реакцією на заяву в середовищі дисидентів і
констатував: переважно вона викликала несприйняття, а очіку-
ваних чекістами змін у поведінці не відбулося.
2 серпня 1972 року в листі органів безпеки до керівника
Компартії Володимира Щербицького подавалася отримана
оперативним шляхом інфо рмація про поведінку засуджених у
в'язницях, зокрема їхня реакція на заяву Холодного.
Іван Дзюба заявив: «Я не піду ніколи на шлях зради. Хай
мене судять. Зате вийду з ув'язнення з чистою душею».
Зі слів Євгена Пронюка: «Мені добре відомо, чим займа-
лися корифеї української інтелігенції Світличний, Чорновіл,
Сверстюк, Дзюба та інші. їхні ідеї я цілком поділяю і підтримую.
Мене заарештували за мої вільні думки».
Євген Сверстюк: «Я ніколи, за жодних обставин не проси-
тиму помилування. Я залишаюся й надалі стоятиму на своїх по-
зиціях у національному питанні. Свою діяльність буду продов-
жувати. Я буду боротися проти існуючого ладу».
Історія 9 грифом
«СЕКРЕТНО»
213