Самвидав під прицілом КГБ
цтвах « Сучасність » та « Смолоскип ». Згодом, писали кагебісти, частина цих публікацій, « авторами яких є радянські громадяни, засилаються назад в Україну з відповідними коментарями відверто ворожого змісту у вигляді " вступів ", " редакційних заміток ", " післямов "».
Таким чином з ' являвся так званий тамвидав. Тільки в 1970 році конфісковано 19 582 документи, які пересилалися з-за кордону, 4 200 із них походили із закордонних центрів ОУН. У наступному, 1971 році це число ще більше зросло— за дев ' ять місяців перехоплено і конфісковано 20 357 закордонних видань.
КГБ не лише фіксував прояви самвидаву, але й активно боровся з ними. Віталій Федорчук у доповідній запевняв керівництво Компартії: органи проводять планомірний розшук авторів антирадянських документів та осіб, які займаються їх розмноженням. Під особливою увагою КГБ перебувала множильна, друкарська техніка та шляхи поширення опозиційної літератури. Згідно зі звітом Федорчука, внаслідок активного наступу на самвидав за 1970— 1971 роки спецслужба заарештувала 39 осіб, з них 4 повторно.
Контроль над інформацією не обмежувався увагою до друкованого слова, адже з ' явилося нове відгалуження самвидаву, так званий магнітвидав— поширення записів із декламаціями заборонених поетів чи недозволеними піснями співаків. На початку 1970-х років кагебісти здійснили перевірку студій фонозапису: « У результаті,— доповідав Федорчук,— вилучено десятки тисяч метрів магнітофонних записів ідейно не витриманих пісень Висоцького і Галича, пародій, декламацій. В одному лише Сімферополі вилучено більше 18 тисяч метрів магнітозаписів ».
Відповіддю на інформаційну активність дисидентів була також радянська контрпропаганда, яка відбувалася за участю КГБ. « У 1971 році за матеріалами органів безпеки в республіканській та місцевій пресі опубліковано 137 статей, що викривають буржуазно-націоналістичну ідеологію, компрометують осіб,
Історія з грифом
« СЕКРЕТНО » 201