ГУ / ІАГ. Кінець імперії терору
По / іітзекіе амністія не зачепила, тому влада, замість того, щоби отримати спокій, викликала бунт та повстання. Цього разу найбільші за історію існування табірної системи СРСР. Табірне керівництво, відчуваючи наростання незадоволення серед в ' язнів, вирішило посилити репресії. Навесні 1953 року почастішали випадки жорстокого побиття політзеків і навіть розстрілів охоронцями. Таким чином не просто сіяли страх, але й брутально ліквідовували потенційних організаторів бунтів. Крім того, адміністрація спробувала використати давній « заспокійливий засіб » проти політичних— кримінальних в ' язнів.
21 травня 1953 року за вказівкою начальника генерала Семенова до другого табірного відділення Горлагу переведено озброєних ножами бандитів. Вже незабаром у таборі сталася кривава різанина з їхньою участю. Інші в ' язні відповіли організованим протестом— не виходили на роботу, допоки присланих убивць не ізолювали. Але й після цього протистояння не припинилося. Через кілька днів, 25-26 травня, охорона двічі стріляла по ув ' язнених— були кілька вбитих та поранених. Власне, ці розстріли, чи то вияв нервовості охоронців, котрі відчували наростання протесту, чи то спроба йому запобігти, стали безпосереднім поштовхом до повстання, яке увійшло в історію під назвою Норильського.
Євген Грицяк, один із керівників Норильського повстання.
Поступово страйки охоплюють один за одним табірні відділення, тут створюються комітети, що перебирають на себе керівництво подальшим протестом. Через тиждень, 5 червня, у повстанні беруть
Історія я іркфок « СЕКРЕТНО » 186