Історія з грифом «Секретно». Таємниці українського минулого з архівів Istoriia_z_hryfom_Sekretno__Taiemn_ukr_mynuloho_z_

— Слідство ведуть... м'ясники я перестукувався в 65 камерою і т. п., коли мені не те що сту- кати — жити не хотілося. З якою насолодою я тоді б вчинив самогубство, але не було як: водили лід руки, в камері постійно спостерігали провокатори». 8 результаті «(ефективної роботи» слідчих Лука Павлишин визнав усе, що від нього вимагали, підписував протоколи не читаючи, дав «свідчення» на кільканадцять осіб, які в резуль- таті були засуджені. Він уже готовий був взяти на себе вину у вбивстві командувача фронту генерала армії Ватутіна, але це питання раптом перестало цікавити чекістів... Найбільш трагікомічна ситуація сталася з приводу інфор- мації про контакти Луки Павлишина з одним із керівників під- пілля Василем Куком — «Лемішем». «Довго били, щоб зізнався, що Леміш був у Львові, — пише він у 1954 році, — "Зізнався". Знову стали бити, уточнюючи кількість його охоронців. "Один!" — мало. Б'ють ще. "Два!" — мало. Б'ють ще. "Три" — мало, і так далі до десяти. Щоденні побої протягом десяти днів. По одному охоронцю на день. Підписав про десять охорон- ців. Порадившись із кимось і отримавши санкцію, що це безглуздя, щоб у Львів в 1950 році прибув Леміш з відділом охоронців, що це явно ком- прометує органи МГБ і МВД, стали вибивати у зворотньому порядку, щоденно скорочуючи по одному охоронцю. Били до тих пір, поки не "зізнався", що Леміш був один. Потім знову порадилися і вирішили, що Ле- міш взагалі не міг бути у Павли- Лука Павлишин після років ув'язнення. Історія 9 і-ри&ОМ «СЕКРЕТНО» 178

Історія з грифом «Секретно». Таємниці українського минулого з архівів Istoriia_z_hryfom_Sekretno__Taiemn_ukr_mynuloho_z_ | Page 180