Бандерівець Ющенко
вольного руху і репресивної системи СРСР. Протягом першої його половини на Західній Україні проводилася одна з наймасштабніших протиповстанських операцій, так звана Велика блокада, до проведення якої долучено сотні тисяч військ НКВД, гарнізони яких розміщувалися практично у кожному селі краю. Тому контакти з підпіллям у такій ситуації були надзвичайно ризикованими. Під час цієї операції повстанці зазнали дуже серйозних втрат, але боротьба тривала.
Наприкінці 1947 року небезпека арешту нависла безпосередньо над Андрієм Ющенком. Очевидно, здогадавшись чи отримавши від когось цю інформацію, він у листопаді 1947 року залишає Західну Україну. Незабаром до рук МГБ потрапили його знайомі підпільники « Сірко » та « Буковинець », учитель Великокам ' янської школи Дмитро Філіпов.
Через кілька місяців після їхнього арешту в допитах котрогось із заарештованих вперше з ' являється прізвище директора школи. У серпні 1948 року МГБ отримує від трьох заарештованих неспростовні свідчення співпраці Андрія Ющенка з ОУН. Чекісти оголошують місцевий розшук колишнього шкільного директора і дуже швидко знаходять його за місцем народження в селі Хоружівка Недригайлівського району Сумської області. Якби подальші події відбувалися на кілька років раніше, Андрій Ющенко був би негайно заарештований і, зважаючи на наявні докази його причетності до підпілля, навряд чи міг би розраховувати на милість « гуманного » радянського правосуддя.
Проте після масштабних антиповстанських акцій, масових арештів та депортацій 1944— 1946 років головним інструментом боротьби з визвольним рухом стали агентурні операції. Великі маси радянських сил безпеки були безпорадними проти розпорошених і рухливих повстанських груп, новий формат діяльності підпілля давав можливість ще довго непокоїти радянську в / іаду.
Чекісти вирішили максимально інфільтрувати власною агентурою місцеве населення, проникнути у структури ОУН і
Історія а грифон
« СЕКРЕТНО »
165