Бандерівець Ющенко
Зараз, ко / іи, здається, вже відгули усі можливі вибори, настала пора оприлюднити документи, які проливають світло на долю Андрія Ющенка. Для того, аби відгородити від брудних наклепів долю однієї людини, котру в деяких публікаціях перетворили з жертви нацистського режиму на його прислужника. Для того, аби спростувати сотні інших наклепів і пропагандистських кліше, що стосуються діяльності націоналістичного підпілля у післявоєнний період.
Отже, про те, що робили вчителі, прислані на Захід України, як довго існувало націоналістичне підпілля на Сході і як боролася з ним радянська влада, нам розкажуть чекістські документи про Андрія Андрійовича Ющенка.
Він тричі у своєму житті перетинався з радянськими органами державної безпеки. Вперше— ще зовсім молодим 18-річним хлопцем. Про першу трагічну зустріч маємо дуже небагато інформації, проте її достатньо, щоби спростувати сумніви деяких журналістів щодо факту засудження сталінським режимом і наявності політичних підстав для цього.
У довідці управління МВД у Сумській області від 15 січня 1954 року вказано, що Андрій Ющенко « У 1937 році в м. Баку був засуджений " трійкою " НКВД за злочинну діяльність ». « Трійка » НКВД займалася політичними злочинами проти радянської влади або вчинками, які вона саме так інтерпретувала. У подальшому чекісти неодноразово фіксували антирадянські настрої Ющенка.
Друга зустріч відбулася після завершення Другої світової, у процесі так званої фільтрації, коли радянські органи безпеки перевіряли обставини його перебування в полоні. Подана Андрієм Ющенком інформація не викликала сумнівів у чекістів ані відразу у 1945 році, ані згодом. В усіх документах з 1948 року до середини 1950-х згадується про ув ' язнення в нацистських таборах.
В уже цитованій довідці МВД зазначалося: « 30 липня під м. Мінськ потрапив у полон німецько-фашистських військ. Чо-
Історія а грифон
« СЕКРЕТНО »
159