Бандерівець Ющенко
Зараз , ко / іи , здається , вже відгули усі можливі вибори , настала пора оприлюднити документи , які проливають світло на долю Андрія Ющенка . Для того , аби відгородити від брудних наклепів долю однієї людини , котру в деяких публікаціях перетворили з жертви нацистського режиму на його прислужника . Для того , аби спростувати сотні інших наклепів і пропагандистських кліше , що стосуються діяльності націоналістичного підпілля у післявоєнний період .
Отже , про те , що робили вчителі , прислані на Захід України , як довго існувало націоналістичне підпілля на Сході і як боролася з ним радянська влада , нам розкажуть чекістські документи про Андрія Андрійовича Ющенка .
Він тричі у своєму житті перетинався з радянськими органами державної безпеки . Вперше — ще зовсім молодим 18-річним хлопцем . Про першу трагічну зустріч маємо дуже небагато інформації , проте її достатньо , щоби спростувати сумніви деяких журналістів щодо факту засудження сталінським режимом і наявності політичних підстав для цього .
У довідці управління МВД у Сумській області від 15 січня 1954 року вказано , що Андрій Ющенко « У 1937 році в м . Баку був засуджений " трійкою " НКВД за злочинну діяльність ». « Трійка » НКВД займалася політичними злочинами проти радянської влади або вчинками , які вона саме так інтерпретувала . У подальшому чекісти неодноразово фіксували антирадянські настрої Ющенка .
Друга зустріч відбулася після завершення Другої світової , у процесі так званої фільтрації , коли радянські органи безпеки перевіряли обставини його перебування в полоні . Подана Андрієм Ющенком інформація не викликала сумнівів у чекістів ані відразу у 1945 році , ані згодом . В усіх документах з 1948 року до середини 1950-х згадується про ув ' язнення в нацистських таборах .
В уже цитованій довідці МВД зазначалося : « 30 липня під м . Мінськ потрапив у полон німецько-фашистських військ . Чо-
Історія а грифон
« СЕКРЕТНО »
159