Історія з грифом «Секретно». Таємниці українського минулого з архівів Istoriia_z_hryfom_Sekretno__Taiemn_ukr_mynuloho_z_ | Page 157

/1 юдмила Фоя — агент «Ап рє/іьская», повстанець «Перелесник» — придушення визвольного руху радянська влада кидає дедалі більші сили. 19 липня 1950 року під час прочісування лісу у Межиріч- ському районі на Рівненщині чекісти виявили групу повстанців. Зав'язався бій — останній для Людмили Фої. Маємо два описи цієї сутички. Сухий офіційний звіт, написаний відразу після завершен- ня: «Під час операції 19 липня 1950 року одна з чекістсько-вій- ськових груп під керівництвом уповноваженого МГБ майора Друзенка та командира роти лейтенанта Кузьміна у гущавині Неверківського лісу зіткнулася з трьома "бандитами", у тому числі однією жінкою. Бандити, побачивши військову групу, від- крили по ній сильний вогонь, котрим одразу було вбито рядо- вого Бахтіярова та поранено в ногу рядового Сініцина. Вогнем чекістсько-військової групи у відповідь було вби- то двох "бандитів", у тому числі одну жінку, третьому вдалося втекти, пошуки позитивного результату не дали. Серед убитих була впізнаною — колишній агент МГБУССР "Апрєльская", Фоя Людмила, за оунівським псевдонімом "Оксана", літературний псевдонім "М. Перелесник"». Не таким точним фактографічно, проте надзвичайно ціка- вим із погляду відтворення емоційної атмосфери є опис цього бою у спогадах учасника антиповстанської боротьби Георгія Саннікова. «Чекісти добре бачили у бінокль, як поміж зарос- лими кущами та ялинками скелястими пагорбами раз по раз виникали дві фігури у комбінезонах захисного кольору. Згодом одного з них поранили. Деякий час було видно маленьку фігур- ку, що намагалася тягнути за собою пораненого супутника. Потім фігурка вже сама промайнула поміж ялинок, рід- ко відповідаючи на вогонь чекістів. Опергрупа продовжила переслідування й вела вогонь по ймовірних місцях руху оунів- ця. Він був поранений, про що свідчили сліди крові на траві та залишки індивідуального пакету. Нарешті попереду щось промайнуло у густих хащах. Чекісти приглянулися та побачи- Історія з грифом «СЕКРЕТНО» 155