Історія з грифом «Секретно». Таємниці українського минулого з архівів Istoriia_z_hryfom_Sekretno__Taiemn_ukr_mynuloho_z_ | Page 157
/1
юдмила Фоя — агент «Ап рє/іьская», повстанець «Перелесник» —
придушення визвольного руху радянська влада кидає дедалі
більші сили.
19 липня 1950 року під час прочісування лісу у Межиріч-
ському районі на Рівненщині чекісти виявили групу повстанців.
Зав'язався бій — останній для Людмили Фої. Маємо два описи
цієї сутички.
Сухий офіційний звіт, написаний відразу після завершен-
ня: «Під час операції 19 липня 1950 року одна з чекістсько-вій-
ськових груп під керівництвом уповноваженого МГБ майора
Друзенка та командира роти лейтенанта Кузьміна у гущавині
Неверківського лісу зіткнулася з трьома "бандитами", у тому
числі однією жінкою. Бандити, побачивши військову групу, від-
крили по ній сильний вогонь, котрим одразу було вбито рядо-
вого Бахтіярова та поранено в ногу рядового Сініцина.
Вогнем чекістсько-військової групи у відповідь було вби-
то двох "бандитів", у тому числі одну жінку, третьому вдалося
втекти, пошуки позитивного результату не дали. Серед убитих
була впізнаною — колишній агент МГБУССР "Апрєльская", Фоя
Людмила, за оунівським псевдонімом "Оксана", літературний
псевдонім "М. Перелесник"».
Не таким точним фактографічно, проте надзвичайно ціка-
вим із погляду відтворення емоційної атмосфери є опис цього
бою у спогадах учасника антиповстанської боротьби Георгія
Саннікова. «Чекісти добре бачили у бінокль, як поміж зарос-
лими кущами та ялинками скелястими пагорбами раз по раз
виникали дві фігури у комбінезонах захисного кольору. Згодом
одного з них поранили. Деякий час було видно маленьку фігур-
ку, що намагалася тягнути за собою пораненого супутника.
Потім фігурка вже сама промайнула поміж ялинок, рід-
ко відповідаючи на вогонь чекістів. Опергрупа продовжила
переслідування й вела вогонь по ймовірних місцях руху оунів-
ця. Він був поранений, про що свідчили сліди крові на траві
та залишки індивідуального пакету. Нарешті попереду щось
промайнуло у густих хащах. Чекісти приглянулися та побачи-
Історія з грифом
«СЕКРЕТНО»
155