Архімандрит Климентій, обвинувачений за віру
Отець К / їиментій не заперечував цих « звинувачень », однак називав їх не по / іітикою, а своїм християнським обов ' язком. При цьому він не видав жодних прізвищ живих священиків чи підпільників, невідомих слідчим, а лише під тиском фактів підтверджував здобуту ними інформацію.
Проте головним обвинуваченням Климентія Шептицького була не допомога повстанцям, а спроби зав ' язати контакт із Проводом ОУН. Спочатку він твердив, що робив це лише задля виконання місії, взятої в Москві,— організації переговорів підпілля з радянською владою. Проте згодом, під тиском наведених даних, які слідчі почерпнули з протоколів інших допитаних, змушений був визнати: головною метою спроб зв ' язатися з керівництвом підпілля було скористатися можливостями ОУН для передачі у Ватикан інформації про знищення радянським режимом греко-католицької церкви. Незважаючи на намагання Климентія Шептицького, цього зробити не вдалося, принаймні радянським спецслужбам так і не стало про це відомо.
Натомість під час перебування архімандрита в ув ' язненні в 1949 році на Захід потрапило « Звернення Воюючої України до всієї української еміграції ». Тут, зокрема, звучав заклик: « Відкрий перед усіма народами цю країну, в якій задушена релігія, збезчещена церква, закована свобода сумління, потоптана не тільки християнська, але й загальнолюдська мораль... Розкажи про знищення Української Автокефальної і Греко-Католицької Церков, про помордованих і засланих українських єпископів, священиків і вірних. Роз ' ясни чужинцям, що теперішня російська православна церква не має нічого спільного з вільною церквою і є емведівською агентурою ».
Окрім керівників українського визвольного руху, це звернення підтримав також голова катакомбної УГКЦ, наступник Климентія Шептицького отець Микола Хмільовський. Обидва підпілля, націоналістичне та церковне, об ' єднали свої зусилля, аби донести до світу правду про ситуацію в Україні.
Історія 9 Грифом
« СЕКРЕТНО »
135