Ко / їишні вороги. Грубешівська операція 1946 року
НКВД. Торпеда попала в середину. Перед випущенням торпеди в будинку було світло, та видно було, що всередині кімнати робиться. Отже, я бачив, як двоє большевиків милось, а пізніше убирались. По вибуху торпеди я не бачив вже жодного світла, ані людей в кімнатах ».
Бій у місті тривав півтори години. За цей час розбито будинки НКВД, УБП, пошти, захоплено комендатуру міліції, знищено автомобілі та документацію, звільнено з полону 25 в ' язнів. Невдачею закінчився штурм переселенчої комісії— її чиновники виявилися дуже добре озброєними і зуміли відбити атаку повстанців. Вояки ВП, як і обіцяли польські підпільники, не взяли участі в бою у місті.
Цікаво, що серед тих, хто під впливом підпільної пропаганди відмовилися виступити проти своїх земляків, був поручник Войцех Ярузельський, згодом— комуністичний диктатор Польщі. Майбутній зрадник був і з українського боку— групу СБ очолював / Іеон / Іапінський, на той момент референт СБ Холмської округи, а згодом, після захоплення в полон,— керівник створеної комуністичною спецслужбою « мережі ОУН » в Польщі.
Об ' єктивно оцінити кількісні втрати у бою важко— як звично, кожна сторона подає дуже відмінні цифри. Згідно з повстанськими звітами, НКВД та польські комуністичні сили втратили близько 100 вояків убитими, натомість комуністи офіційно повідомили про загибель дев ' яти вояків НКВД, п ' яти польських прикордонників, двох функціонерів комуністичної партії та двох службовців УБП. З боку повстанців— двоє українців загинули в місті, троє при відступі з нього і ще троє, у тому числі український командир операції Євген Штендера, були поранені.
Значно більшими виявилися політичні втрати комуністів— успішна атака на певний час практично паралізувала їхню репресивну активність. Інформація про результативну українсько-польську акцію позбавила владу можливості спекулювати на протистоянні між обома народами. « Факт замирення між
Історія в грифон
« СЕКРЕТНО »
127