Різдвяний бій УПА. Бірча, 7 січня 1946 року
дуже добре помітні для поляків завдяки підпаленим упівцями хатам. Зважаючи на те, що відділи опинилися під прицільним вогнем ворога, о 5:00 дано наказ про їх відступ.
Загалом під час акції повстанці зазнали великих втрат, найважчими з яких були загибель курінного Михайла Галя— « Коника » та виконувача обов ' язків сотенного Дмитра Карванського— « Орського ». Разом загинуло 23 повстанці, ще 22 було поранено. Найважливішими причинами невдачі стали некоординованість початку акції( частина відділів через засніжений терен надто пізно прибула на місце і не мала жодної технічної можливості попередити про це іншу групу), польський гарнізон виявився готовим до акції( а це були 1 500 польських вояків та рота НКВД, які, крім чисельної переваги, мали можливість використовувати укріплення), повстанцям забракло важкої зброї для штурму укріплень, а згодом і амуніції для продовження наступу, що затягнувся.
Попри невдачу у різдвяному бою, УПА продовжувала активну діяльність, захищаючи українське населення. Польській комуністичній владі знадобилося ще більше року, аби придушити український опір. Останнім актом польсько-української війни стала сумнозвісна акція « Вісла » навесні 1947 року, підчас якої не лише ліквідовано структури українського підпілля на Закерзонні, але й остаточно виселено із цих теренів українське населення.
P. S. Через десятий років після описуваних подій Бірча знову опинилася в епіцентрі польсько-українських суперечок. їхньою причиною стало бажання представників української громади перепоховати загиблих у цьому бою повстанців на цвинтарі, за християнським звичаєм. Могила вояків УПА увійшла до присадибної ділянки мешканця Бірчі Яна / Іяшкевича. Він використовував її як пасовище для корів, хоча знав про місце поховання та змінювати нічого не хотів.
Дружина одного із загиблих, Анна Карванська-Байляк витратила дев ' ять років, намагаючись добитися від польської
Історія з грифом
« СЕКРЕТНО »
111