Різдвяний бій УПА. Бірча, 7 січня 1946 року
населення, залякування та вбивства стали щоденною практикою. На захист українців виступили відділи УПА, які здебільшого складалися з місцевих жителів, повсталих проти польського терору. Між повстанцями та загонами польського війська почалися завзяті бої. Незважаючи на величезну військову перевагу супротивника, протягом кількох місяців 1945 року ініціатива була на боці Української повстанської армії, яка контролювала значні території. Польська комуністична влада зосереджувалася в укріплених містах. Однією із таких « твердинь », звідки періодично здійснювалися напади на українські села, було містечко Бірча.
1946 рік українці Закерзоння зустрічали з тривогою за майбутнє. Сподівань на те, що він виявиться спокійнішим і безпечнішим, ніж попередній, було мало. Це стало зрозуміло вже в перші дні нового року: 1 січня загони польського війська з Бірчі увірвалися в село / іяхава. « В селі,— читаємо у повстанському звіті,— розпочали тоді свій кривавий танець. З хат забрали тоді сімох господарів-українців у віці 40-80 років та двох хлопців по 16 років, та всіх розстріляли біля школи. Одного застріленого господаря вкинули в вогонь ».
Наступного дня брутально викинуто більше трьох сотень українців із села Монастирець, 6 січня вранці напередодні Святвечора польське військо з Бірчі атакувало село Добре.
Така активність гарнізону Бірчі на антиукраїнському фронті не могла залишитися непоміченою для командування УПА на Закерзонні. Ще наприкінці 1945 року кілька сотень здійснили два наступи на це містечко. Найуспішнішою була перша акція, проведена в ніч з 22 на 23 жовтня куренем УПА під командуванням Павла Вацика— « Прута ». Повстанці прорвали ворожу оборону, увірвалися в містечко, розбили тюрму, визволивши в ' язнів, знищили військові казарми.
Успіх повстанців примусив польське військо ще більше укріпити свою твердиню, тож запорукою нового результативного нападу на Бірчу мала стати передусім несподіванка. Саме
Історія з грифом
« СЕКРЕТНО »
107