Повстанський Гаврош Мандик Хасман
українське, і навіть тих, хто приєднався до / іав українців у боротьбі за незалежність. Останні найважче вписуються в прості чорно-білі схеми, про них воліють не згадувати, тим часом їхні біографії надзвичайно цікаві.
Маємо небагато таких історій, адже євреї, які перейшли через УПА, в радянські часи воліли про це мовчати. Ті, хто потрапив до рук Народного комісаріату внутрішніх справ( НКВД), намагались полегшити долю і або нічого не розповідали про мотиви вступу до повстанського війська, або казали неправду, применшуючи власну роль і активність.
Тому можливість поспілкуватися з живим повстанцем єврейської національності спонукала залишити всі справи і податися в далеке волинське село Грибовичі Іваничівського району. Записана історія не дала підстав жалкувати за витраченим часом. Тим паче, що дізнатися її з інших джерел було б неможливим: у документах НКВД інформації про героя нашої розповіді Мандика Хасмана не знайдемо, адже затриманий у 1945 році Володимир Дмитренко нічого не сказав ані про свою діяльність, ані про свою національність... Але про все по порядку.
Мандик— передостання дитина в родині Жисіка( інший варіант імені— Джисік, або, як його звали сусіди, Джисько, в сучасному українському паспорті записаний Жисі) та Кренці( Кароліни) Хасманів, народився в 1929 році. Крім нього тут зростали три сестри— Гінда, Хана і Фріда та три брати— Іцик, Ідл, Савік. Сьогодні перелічені імена звучать екзотично для українського вуха, проте в довоєнний період у Дрогобичі родина Хасманів мало чим відрізнялася від інших українських чи польських сімей, в побуті її члени користувалися українською та польською мовами.
Батько Мандика, який дослужився під час Першої світової війни до чину капітана, працював « таксистом » у місті— мав карету та коней і заробляв гроші, розвозячи клієнтів. Тож родина, хоч і не була багатою, не бідувала. Хасмани жили серед українців, і Мандик із добротою згадує своїх сусідів.
Історія а грифон
« СЕКРЕТНО »
99