Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 99

96
Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
пації держав Європи, повний крах фаш. Німеччини та її безумовна капітуляція.
Особливим періодом В, В. в. P. С. є розгром Японії (9.08— 2.09.1945). Підсумки
В. В. В. Р. с
.: знищення нім. фашизму; докорінні зміни міжнар. обстановки; вступ
ряду країн Європи і Азії на шлях соціалізму (створення світової соціалістичної сис­
теми); піднесення нац.-визв. руху; початок краху колоніальної системи.
В Е Л И К И Й К Н Я З Ь — 1) вищий князівський титул у Київ, державі.
В 10— 13 ст. титул В. к., як правило, належав київ, князям. З 13 ст. титул
В. к. мали галицько-волин. та владимиро-суздал. князі; 2) в 14— 16 ст. титул В. к.
носили володарі Великого князівства Лит. Після Люблінської унії 1569 р. титул В. к.
увійшов до пол. королівського титулу; 3) у Московії з 14— 15 ст. титул В. к. стали
присвоювати собі Владимир., рязан., твер., а з II пол. 15 — поч. 16 ст.— моск. князі.
В 1547 р. титул «В. к. моск.» увійшов до царського, а 1721 р.— до імператорського
титулу. В 1797— 1917 pp. у Рос. імперії В. к. іменувались члени імператорської
родини — родичі імператора, імператриці.
ВЕЛИКОЇ В ІТ Ч И ЗН Я Н О Ї ВІИ Н И 1941— 1945 років Н А Ц ІО Н А Л Ь­
НИЙ М УЗЕЙ — культ.-освітній заклад, найповніше в Україні зібрання пам’яток
про історію боротьби укр. народу проти гітлерівської агресії. Роботи щодо його ство­
рення розпочато 1943 р. Відкрито 17.10.1974 р. у Кловському палаці в Києві. Згодом
на схилах Дніпра для музею збудовано новий Меморіальний комплекс, який отримав
назву «Український держ. музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—45 років»,
урочисте відкриття відбулося 9.05.1981 р. У черв. 1996 р. надано статус національного.
Створено за задумом і фор-проектом скульптора Є. Вучетича, архітектора Є. Само.
ВЕЛИЧКО Самійло (Самоїл) Васильович (бл. 1670 — після 1728) — відо­
мий укр. козацько-старшинський літописець. Н. на Полтавщині. Вчився у Києво-
Могилянській колегії, де оволодів лат., нім. та пол. мовами. Служив канцеляристом
у ген. писаря В. Кочубея, а бл. 1704 р. перейшов на службу до Ген. військ, канце­
лярії. У 1708 р. звільнений зі служби. Оселився у с. Жуки (біля Диканьки) на
Полтавщині, де займався учительською працею та укладенням літопису. В. є автором
першого систематичного викладу історії укр. козацької держави, при написанні якого
використано значну кількість укр., пол. та нім. джерел, широке коло документів Ген.
військ, канцелярії. Літопис складається з 4 частин. 1-ша — «Сказание о войне
казацкой з поляками через Зеновія Богдана Хмельницького...» змальовує події 1648—
59 pp., окремі епізоди стосуються 1620 р. 2-га і 3-тя частини, які охоплюють 1660—
86 та 1687— 1700 pp., названі «Повествования летописная с малороссийских и иньїх
отчасти поведениях собранная и зде описанная», містять значну кількість власних
спостережень В. і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії. У 4-й частині
зібрано додатки з^ різних документів 17 ст.
ВЕЛІСАРІЙ (Velisarius) (бл. 504— 65) — візант. полководець за правління
імператора Юстініана І Великого (527— 65), одна з головних постатей «золотого
віку» Юстініана. Походження невідоме. Деякі джерела називають В. слов’янином.