4 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
4 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
В. Телелим, В. Толубко, П. Тронько, Т. Чухліб, В. Щербак, Д. Яворницький та багато ін.*.
Безпосередньо автори-упорядники залучали, співставляли і уточнювали інформаційний матеріал за такими синтетичними працями:
Советская историческая знциклопедия.— М., 1961— 1976.— Т. 1— 16;
Українська радянська енциклопедія.— К., 1959— 1965.— Т. 1— 17;
Український радянський енциклопедичний словник.— К., 1966— 1968.— Т. 1— 3;
Енциклопедія українознавства.— Л., 1 9 9 3— 2 0 0 3.— Т. 1— 11;
Советская воєнная знциклопедия.— М., 1976— 1982.—
Т. 1— 8; Военньїй знциклопедический словарь.— М., 1984; Знциклопедия воєнного искусства: Войньї второй половиньї
X X века.— Минск, 1998; Українське козацтво: Мала енциклопедія.— К.— Запоріжжя, 2002; Енциклопедія історії України.— К., 2003.— Т. 1. Крім того, досить широко була використана мережа Інтернету. Відразу хочемо застережити, що концепція довідника не передбачає надання інформації з усіх аспектів воєнної історії українського народу. В ньому в дуже стислій науково-популярній формі вміщено відомості головним чином щодо війн і збройних конфліктів, які відбувалися або безпосередньо на території нашої батьківщини, або ж якимось чином її стосувалися.
Всі дати від найдавніших часів до 1918 р. подано переважно за т. зв. старим стилем( тобто так, як вони означені в першоджерелах). Найбільш важливі з них( наприклад, найвідоміші битви) додатково визначені й за новим стилем.
Запропонована читачеві праця— це лише перша спроба на шляху здійснення більш фундаментального історичного енциклопедичного видання з воєнного минулого українців, а тому авториупорядники з великою вдячністю сприймуть усі слушні побажання та конструктивні зауваження і, безумовно, врахують їх у своїх подальших творчих планах.
Йдеться як про спеціальні праці, так і про папрацюпаїпія в контексті енциклопедичних видань.