60 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
Протягом 1924— 27 pp. курсант Укр. військ.-підготовчої школи. Закінчив кавалер, школу( 1929), Військ, академію ім. М. В. Фрунзе( 1938), із золотою медаллю Військ, академію Ген. штабу( 1948). До Великої Вітчизняної війни командував взводом, ескадроном, був начальником штабу мотобригади і дивізії. У листоп. 1941— лип. 1943 pp. командир 254-ї стрілец. дивізії. З лип. 1943 до трав. 1945 р. командував 73, 50 і 128-м стрілец. корпусами на Воронезькому, Степовому, 1-му та 2-му Укр. і 1-му та 3-му Білорус, ф-нтах. У верес.— жовт. 1943 р. уміло організував бойові дії 73-го стрілец. корпусу в p-ні м. Зеньків, корпус форсував Дніпро південніше Канева і захопив плацдарм на правому березі. Пізніше 73-й стрілец. корпус під його командуванням відзначився при оточенні і ліквідації корсунь-шевченків. угруповання нім. в-ськ( січ.— лют. 1944 p.), у визволенні Умані, Бєльц, у боях за визволення Польщі, штурмі Берліна, визволенні Праги. У післявоєн. роки на командних і штабних посадах: начальник штабу Моск. р-ну П П О( 1948— 50), начальник Головного штабу— заступник головнокомандувача В П С( 1950— 53), 1-й заступник командувача в-ськ Моск. військ, округу( 1953— 54), командувач механіз. армії( 1954), командувач в-ськ Моск. округу П П О( 1954— 65). У 1965— 66 pp.— 1-й заступник начальника Генштабу З С С Р С Р. З лип. 1966 р.— головнокомандувач В-ськ П П О країни— заступник міністра оборони С Р С Р, одночасно— командувач В-ськ П П О О З С держав— учасниць Варш. договору. Нагороджений 5 орденами Л е ніна, орденом Жовтневої Революції, 5 орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова 1-го ступеня, Суворова 2-го ступеня, Кутузова 2-го ступеня, « За службу Батьківщині в Збройних Силах С Р С Р » 3-го ступеня, 15 медалями С Р С Р, 16 іноземними орденами і медалями. Помер 17.02.1984 р. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.
Б А Т И Я Н А В А Л А— умовна назва другого етапу завоювання Сх. Європи монголо-татарами( 1236— 41). Очолили похід Субудай та нащадки Чингісхана Бурі й Батий( онук). Останнього в руських літописах визначено як провідника воєн. дій. Це пояснюється тим, що підкорення Півд. Русі, починаючи з облоги Києва 1240 p., здійснив саме Батий.
Б А Т О В Павло Іванович( 1897— 1985)— командувач в-ськ Прикарп. військ, округу( 1955— 58), генерал армії, двічі Герой Рад. Союзу. Н. 20.05( 1.06). 1897 р. у с. Філісово( тепер Ярославльської обл. Рос. Федерації). Учасник Першої світової війни( з 1916). Нагороджений за відвагу в боях 2 Георгієвськими хрестами і 2 медалями. З серп. 1918 р. у Червоній армії. Закінчив курси « Постріл »( 1927), Вищі академічні курси при Академії Ген. штабу( 1950). З 1920 до 1936 р. командував ротою, батальйоном, полком. У 1936— 37 pp. воював в Іспанії, після повернення— командир корпусу( 1937). У 1939— 40 pp. брав участь у рад.-фінлянд. війні. Під час Великої Вітчизняної війни 1941— 45 pp. командир Особливого корпусу в Криму, заступник командувача 51-ї армії Півд. ф-нту, командувач 3-ї армії.