54 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
різняють А. військ,( арм., корпусну, дивізіонну, полкову, батальонну) і А. резерву Верховного головнокомандування; за бойовим призначенням і типами орудій— гаубичну, гарматну, реактивну, зенітну і міномети, а також спец, види— протитанк., гірську та ін. У ВП С— авіац. гармати на літаках і вертольотах. У В М Ф поділяється на корабельну( у т. ч. зенітна) і берегову. Деякі види А. можуть вести вогонь снарядами з ядер, зарядами; 2) наука про устрій, властивості і бойове застосування арт. озброєння; 3) сукупність предметів арт. озброєння.
А Р Т И Л Е Р ІЯ С У П Р О В О Д Ж Е Н Н Я— арт. підрозділи, оснащені самохідними гарматами, призначені для супроводження вогнем танк, і мотострілец. підрозділів у бою.
А С И С Т Е Н Т( від лат. assistens— той, що допомагає)— 1) помічник фахівця; 2) у В Н З багатьох країн учене звання і викладацька посада; 3) особа, що входить до складу почесної охорони військ, прапора.
А С К О Л Ь Д( р. н. невід.— 882)— київ, князь, засновник першого держ. утворення сх. слов’ ян на території Наддніпрянщини. 860 р. очолював похід руського флоту( 200 кораблів) на Царгород( Константинополь) і примусив імператора Візантії Михайла укласти вигідний для Русі договір. Згідно з « Повістю временних літ » А. загинув разом зі своїм співправителем Діром від руки напівлегендарного князя Олега, який походив зі Скандинавії.
А С Т А М А Т ІИ( Остаматенко, Стаматенко) Остафій( р. н. невід.— 1678)— укр. держ. діяч 50— 60-х pp. 17 ст. У 1654 р. за наказом гетьмана Б. Хмельницького організував митні кордони України. В 1675— 77 р. А. був послом гетьманів П. Дорошенка і Ю. Хмельницького у Туреччині. В 1678 р. призначений Ю. Хмельницьким наказним гетьманом. Через деякий час був запідозрений у протигетьманській змові, заарештований і страчений.
А С Т А Х О В Федір Олексійович( 1892— 1966)— воєначальник, маршал авіації( 1944). У 1937— 39 pp. командувач В П С Київ, особливого військ, округу. У Другу світову війну командувач ВП С Півд.-Зах. ф-нту; у 1942— 47 pp. начальник Головного управління Ц П Ф.
А Т А К А( фр. attaque)— вирішальний момент наступальних дій в-ськ, літаків( вертольотів), кораблів, що поєднує вогонь і стрімкий рух. Розрізняють атаку мотострілкових^в-ськ, танк., кінну, повітр., повітр.-штурмову, мор.
А Т Е И( р. н. невід.— після 339 р. до н. е.)— скіф. цар. За повідомленнями Страбона, в 4 ст. до н. е. А. зосереджував у своїх руках владу над більшістю скіф, племен Півн. Причорномор’ я. За правління А. територія Скіфії простягалась від Дону до фракійських племен на Дунаї. Карбував власну монету. А. вів війну проти царя Македонії Філіппа II, в ході якої загинув. За А. почалося перетворення союзу скіф, племен у народність, на думку більшості дослідників, виникла перша скіф, держава.
А Т Е С Т А Т( від лат. attestor— свідчу)— 1) документ про закінчення середнього навч. закладу, присвоєння вченого звання; 2) документ, що видається військовослужбовцю при просуванні по службі, відрядженнях про задоволення його різними