Енциклопедичний довідник 459
Енциклопедичний довідник 459
після поразки якого емігрував до Франції. Жив у Парижі, де співпрацював спочатку з демократичним, згодом з монархічним крилом пол. еміграції. Тут розпочав літературну діяльність. Видав низку романів, повістей та оповідань на теми, пов’ язані з укр. історією: « Козацькі повісті »( 1837), « Вернигора »( 1838), « Стефан Чарнець- кий »( 1840), « Кошовата », « Овручанин », « Гетьман України »( 1841) та ін. У своїх творах популяризував козацьку традицію в її пропол. трактуванні, козакофільську романтику поєднував з ідеалізацією козацько-пол. відносин у минулому. У 1835 р. брав участь у Паризькому іст. конгресі, де виступив з рефератом про вплив укр. козаччини на європ. літературу. Політ, ідеалом Ч. було відродження колишньої козацької України як автономної частини у складі відродженої незалежної Польщі. Можливість здійснення своїх планів вбачав у співпраці з лідером пол. монархічної еміграції А. Чарторийським— ініціатором спільної збройної нац.-визв. боротьби поневолених Росією народів. У 1841 р. за його дорученням очолив Сх. агентство у Стамбулі, звідки координував підривну діяльність політ, емісарів у півд. р-нах Рос. імперії( в Україні, на Дону, Кубані, Кавказі), зокрема українців І. Терлецького та М. Свідзинського. У 1844 р. виступив ініціатором створення у Добруджі, заселеній переважно нащадками запорожців та селянами-втікачами з України, спец, бази для політ, пропаганди серед навколишнього населення та її поширення в Україні. Щ об уникнути вислання, якого домагалося рос. посольство у Стамбулі, у 1850 р. прийняв тур. підданство і перейшов в іслам. Під час Крим, війни 1853— 56 pp. організував і очолив козацький полк, який брав участь у воєн, кампанії 1854 р.( визволив від росіян Сілістрію та Бухарест). На чолі цього формування планував вступити на територію України, щоб підняти повстання та відновити Гетьманщину в дусі традицій гетьмана П. Дорошенка та П. Орлика і, ймовірно, стати укр. гетьманом під сюзеренітетом султана або пол. короля. Однак цей план не узгоджувався з реаліями доби. На поч. 1855 р. полк Ч. був відведений у тил, а згодом включений до складу регулярної тур. армії. Розчарований крахом своїх планів, Ч. у 1873 р. попросив помилування в Олександра II, повернувся в Україну і перейшов у православ’ я. Покінчив життя самогубством. Залишив спогади: « Записки Михайла Чайковского »(« Русская старина », 1895— 1904) та про події Крим, війни( видані у Польщі в 1961).
Ч А Л И Й Сава( р. н. невід.— 1741)— полковник надвірного в-ська магнатів Потоцьких. Н. у с. Комаргороді на Вінниччині( тепер Томашпільського р-ну Вінницької обл.). Деякий час перебував на Запорозькій Січі, а згодом служив сотником надвірного загону пол. князів Четвертинських. У 1734 р. Ч. приєднався до гайдамацького загону під проводом сотника Верлана, який іменував його полковником. Після придушення повстання Ч. у 1736 р. знову склав присягу на вірність Польщі. 3 1738 р. полковник надвірного в-ська магнатів Потоцьких у Немирові( тепер Вінницької обл.). У 1741 р. викрадений зі свого маєтку і страчений за вироком гайдамацької ради у загоні повстанського ватажка Г. Голого.