Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 46

Енциклопедичний довідник
43
Юрійовичем, на думку деяких істориків — у боротьбі з монголо-татарами, ін. —
з литовцями, захищаючи від них Підляшшя. Після смерті А . Ю . пряма лінія нащад­
ків Романа Мстиславича припинилася. Н а галицько-волин. престол було запрошено
мазовецького князя Болеслава Тройденовича, який прийняв ім’я Юрія II Болеслава.
А Н Д Р У С І В С Ь К Е П Е Р Е М И Р ’Я 1667 p .— угода між урядами Речі П о ­
сполитої та Рос. держави про припинення воєн, акцій терміном на 13,5 років, підпи­
сана 30.01 (9.02) в с. Андрусові (біля Смоленська). Повністю ігнорувала інтереси
гетьманського правління в Україні. За нею Росії поверталися раніше втрачені Смо­
ленськ і Сіверська земля, а Наддніпрянщина політично поділялася на 2 частини:
Лівобережжя та Київ з невеликою навколишньою територією залишалися під владою
царату, Правобережжя переходило в розпорядження пол. корони. Останній переда­
валися всі права на Білорусь. Формально Київ з околицями (до остаточного вирішен­
ня проблеми) мав залишатися в складі Рос. держави протягом 2 років. Запорозька
Січ опинилася в одночасному підпорядкуванні Росії та Польщі.
А Н Д Р У С Я К Василь (псевд. Грегіт, Різун) (1912— 46) — укр. військ, діяч,
полковник У П А . Н . у Снятин. повіті на Станіславщині (тепер Ів.-Франк, обл.).
Командир військ, округи У П А «Чорний ліс». Відзначений Золотим Хрестом Бойо­
вої Заслуги І ступеня. Вбитий агентом Н К В С .
А Н Д Р У Х Іван (1892— 1921) — громадський і військ, діяч, полковник Армії
У Н Р . Організатор «Січей» у Галичині. Один з організаторів і активний діяч куїв.
військ, формування січових стрільців. У 1918 р. командир сотні 1-го полку січових
стрільців. У 1919 р. командир 28-го пішого полку 10-ї пішої дивізії Групи січових
стрільців, член Стрілец. ради. У 1920— 21 pp. активний учасник протибільшовицько-
го руху в Україні, член Верховної колегії Укр. центрального повстанського комітету.
У черв. 1921 р. заарештований у Києві. Розстріляний більшовиками 28.08.1921 р.
А Н Е К С І Я (лат. аппехіо — приєднання) — протиправне насильницьке при­
єднання (захоплення) однією державою території ін. держави. В минулому мала
значне поширення у міжнар. практиці як вияв експансіоністської політики з боку
агресивної держави. А . є грубим порушенням суч. міжнар. права і з правового погля­
ду будь-яке набуття території таким шляхом недійсне. На неприпустимість зміни
держ. кордонів насильницьким шляхом, усупереч волі народу, вказується в Статуті
оон
1 2).
(ст. —
Про це йдеться також у Декларації О О Н про неприпустимість
втручання у внутр. справи держав, про захист їх незалежності і суверенітету
(1965), Декларації про принципи міжнар. права, що стосується дружніх відносин
і співробітництва між державами відповідно до Статуту О О Н (1970), Заключному
акті Наради з безпеки і співробітництва у Європі 1975 р. та ін. А . — один з видів
агресії, а тому тягне за собою міжнар.-правову відповідальність. Таку відповідальність
було застосовано, зокрема, до нацистських злочинців за вироком Нюрнберзького
воєн, трибуналу від 1.10.1946 р.