Енциклопедичний ДОВ ІДНИ К 455
Енциклопедичний ДОВ ІДНИ К 455
Х Р И С Т О В И Й Леонтій( бл. 1896— 1922)— отаман повстанського загону на Полтавщині. Н. у с. Лютеньках( тепер Галицького р-ну Полт. обл.) у сел. сім ' ї. Брав участь у Першій світовій війні, був офіцером рос. армії. З листоп. 1918 р. перебував на службі в Армії У Н Р. Після окупації Полтавщини більшовицькими в-ськами з груд. 1918 р. перебував у підпіллі. У 1919— 20 pp. жив у Києві, підтримував контакти з укр. підпільними патріотичними організаціями, брав участь у розробці планів повстанської боротьби проти більшовицької влади. Влітку 1920 p. X. очолив повстанський загін, який діяв у p-ні Гадяча, Зінькова, Миргорода. 20— 22.07.1920 р. загін X. спільно з повстанцями отаманів Масюти і Мандика чинив героїчний опір частинам 14-ї більшовицької армії поблизу с. Лютеньки, але змушений був відступити. Після відходу повстанських загонів село було спалено, а більшість жителів розстріляно. X. загинув у бою з чекістами в берез. 1922 р. у с. Загрунівці( тепер Полт. обл.).
Х Р И С Т Ю К Павло Оникійович( 1880— 1941)— укр. громадсько-політ. діяч, публіцист. Н. у станиці Єлизаветградській Краснодар. краю( тепер Росія) у родині кубанського козака. Навчався у Київ, політехн. ін-ті. В період Укр. революції брав активну участь у громадсько-політ. житті України. У квіт. 1917 р. разом з М. Ковалевським, М. Шрагом, М. Шаповалом виступив ініціатором створення У П СР, входив до складу її ЦК. Організовував агітаційну роботу серед селянства, що дало можливість У П С Р очолити професійну організацію укр. селянства— « Селянську спілку ». На поч. черв. 1917 р. обраний членом ЦК « Селянської спілки ». Брав участь у роботі У Ц Р та Малої Ради. У черв. 1917 р. увійшов до складу першого Ген. Секретаріату У Ц Р— У Н Р, де обіймав посаду ген. писаря. З січ. 1918 p. X. міністр внутр. справ, з кін. лют. 1918 р. держ. секретар У Н Р. Виступив одним зі співавторів земельного закону УЦ Р. Після розколу У П С Р на черговому з’ їзді в трав. 1918 р. увійшов до т. зв. центральної течії( В. Голубович, І. Лизанівський, М. Шаповал, М. Чечель, Н. Григоріїв, О. Жуковський, О. Севрюк та ін.), яка наприкін. січ. 1919 р. виділилася в окрему партію— У П С Р( центральної течії), а в квіт. 1919 р. повернулася до старої назви— У П С Р. Брав участь у виданні друкованого органу партії— газети « Трудова громада ». У період Директорії У Н Р X. обіймав посаду товариша міністра внутр. справ в уряді І. Мазепи. З 1919 р. перебував в еміграції в Австрії. Жив у Відні, де увійшов до закорд. делегації У П СР, яку очолював М. Грушевський. У 1920— 22 pp. працював співредактором журналу « Борітеся— поборе-
О і * ■ • • О і ♦ «* * • те І », входив до Спілки укр. письменників і журналістів, о еміграції підготував і видав 4-томну працю « Замітки і матеріали до історії Укр. революції 1917— 20 рр.»( 1922). У 1923 р. повернувся в Україну. З весни 1923 р. працював інспектором Укр. банку. В 1925— 28 pp.— член правління Держ. видавництва України. У 1928— 31 pp. працював у Народному комісаріаті фінансів( з 1930 р. заст. керівника сектору екон. планування). У 1928 р. став одним з ініціаторів створення у Харкові Укр. т-ва робітників науки і техніки для сприяння соціалістичному будівництву, керував у ньому культ.-освітньою секцією. З 1931 р. наук, співробітник в Ін-ті літератури ім. Т. Шевченка. У берез. 1931 p. X. заарештовано і звинувачено у належності до