Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 437
434
Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
генерал-губернатор Ген. губернії з центром у Кракові. Виходячи із стратег, положен
ня Галичини — території, наближеної до зони воєн, дій, Ф . намагався утримувати
тут спокій і стабільність, що давало можливість гітлерівцям заготовляти продоволь
ство та набирати робітників до Німеччини. До літа 1943 р. масові репресії у Галичині
охопили в основному євреїв. Одним із елементів політики Ф . було підтримання і
розпалювання укр.-пол. ворожнечі. Надавав обмежену культ, та ін. допомогу Укр.
центральному комітету в Кракові. Однак головною метою на перспективу вважав
повне онімеччення Галичини. 6.05.1945 р. був заарештований американцями. На
Нюрнберзькому процесі засуджений до страти через повішення.
Ф Р А Н Ц І Иосиф Карл (1768— 1835) — останній імператор «Священної
Римської імперії» 1792— 1806 pp. (під іменем Франц II), імператор Австрії (з
1804), король Угорщини та Чехії, представник династії Габсбургів. Н . 12.02.1768 р.
у Флоренції. Після вступу на престол продовжив війну з революційною Францією,
яка завершилась укладенням невигідного для Австрії Кампоформійського мирного
договору (17.10.1797), за яким Габсбурги втратили Нідерланди та Ломбардію, але
одержали Венецію, Далмацію та Істрію. З а Ф . І Австрія взяла участь у III поділі
Речі Посполитої (1795), за яким до неї відійшла Зах. Галичина. Участь Австрії у
другій коаліції проти Франції та поразка в битві при Маренго призвели до укладення
Люневільського миру (1801). Після наступної війни з Францією та поразки під
Аустерліцом (1805) Ф . І змушений був відмовитися від володіння Тіролем та Вене
цією. Внаслідок створення Рейнського союзу нім. держав під протекторатом Наполе
она І Бонапарта 6.08.1806 р. відрікся від корони «Священної Римської імперії».
У 1809 р. розпочав четверту війну з Францією, яка завершилася поразкою австр.
в-ськ під Ваграмом, окупацією фр. армією значної частини Галичини і укладенням
14.10