402 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
402 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
найближчим часом закон про порядок виборів до Укр. сейму( парламенту). Це була єдина непевна згадка про парламент, яка не визначала співвідношення влади гетьмана і сейму. Водночас 44 пункти гетьманських законів про тимчасовий держ. устрій свідчать, що укр. суспільству нав’ язувалася застаріла абсолютистська монархія. Проте назвати У. д. абсолютною монархією не можна з 2 причин. По-перше, гетьман та його чиновники на місцях цілком залежали від нім.-австр. військ, адміністрації. Подруге, за стінами гетьманського палацу вирувало життя, в якому прийняті закони не діяли. У нелегальних, часом напівлегальних умовах відбувалися з’ їзди і конференції політ, партій. Набутий у суспільстві революційний потенціал відновлювався в міру того, як розгорталася підпільно-партизанська боротьба з окупаційними в-ськами. Нім.-австр. в-ська досить швидко відчули себе в укр. містах і селах небезпечніше, ніж на ф-нті. П. Скоропадський оголосив про скасування всіх законів Тимчасового уряду і УЦР, одночасно пообіцяв вжити заходів щодо викупу земель великих власників за справжньою вартістю з метою наділення ділянками малоземельних хліборобів. На практиці, однак, відбулася реставрація поміщицької земельної власності. З допомогою окупаційної армії у селян відбирали землю і майно, передане їм земельними комітетами. Поміщики одержали право викликати для охорони маєтків військ, команди. У лип. 1918 р. прийнято закон « Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства ». Губернським земельним комісіям надавалося право видавати обов’ язкові постанови про примусове використання всякого реманенту власників, котрі « не вповні використовують його у власних господарствах ». Отже, сел. господарства фактично віддавались у розпорядження поміщиків. Організатори страйків на польових роботах підлягали тюремному ув’ язненню. У трав. 1918 р. в Києві відбувся з’ їзд представників промисловців, фінансистів і поміщиків, який утворив представницький орган— Раду промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства( Протофіс). Під його тиском гетьманський уряд перейшов у наступ на робітничий клас з метою знищити поступки, завойовані в революційну добу. Німеччина і Австро-Угорщина уклали з У. д. угоди на поставку великої кількості продовольства. Проте селяни не бажали віддавати поміщикам землю, а державі свою продукцію. В Україні розгорнулася справжня війна селян з окупантами і гетьманською адміністрацією. Політ, партії, яким не було місця у будованій гетьманом державі, прагнули надати стихійній боротьбі тривку організаційну основу. Найбільш активну участь у нійбрали більшовики, рос. та укр. ліві есери. У лип.— серп, відбувся заг. страйк залізничників. У ньому взяли участь 200 тис. осіб. Провал соц.-екон. політики гетьманського уряду пояснювався як антидемократичною основою режиму, так і цілковитою залежністю П. Скоропадського від кайзерівської військ, адміністрації. Однак у галузі нац.-культ. політики в той період досягнуто певних здобутків. Як нащадок козацького роду, П. Скоропадський вважав відродження нац. традицій держ. необхідністю. Він виявив велику наполегливість у спробах за короткий строк українізувати держ. апарат, якийскладався переважно з колишніх царських чиновників-україно-