Енциклопедичний довідник 37
форми одягу особового складу рот почесних варт і учасників військ, парадів та ін. урочистих заходів.
А К Т И В Н А Д ІЛ Я Н К А Т Р А Є К Т О Р І Ї Р А К Е Т— частина траєкторії, по якій ракета рухається з працюючим двигуном. Швидкість, кут нахилу до обрію і висота польоту ракети наприкін. активної ділянки визначають дальність її польоту.
А К У С Т И К А( від гр. akustikos— слуховий)— у вузькому розумінні слова— навчання про звук, тобто пружні коливання і хвилі у газах, рідинах і твердих тілах, що чує людське вухо( частоти від 16 Гц до 20 кГц); у широкому розумінні— галузь фізики, що досліджує пружні коливання у всьому діапазоні частот і їх взаємодію із середовищем. У військ, справі досягнення акустики( особливо гідроакустики) знаходять широке застосування.
А Л А З О Н И— плем’ я, яке жило в сер. 1-го тис. до н. е. в басейні р. Півд. Буг на пн від Ольвії. Дані про них містяться в працях Геродота, Страбона, Павсанія і Стефана Візант. А. займалися землеробством. Місця розселення А. на сьогодні ще недостатньо вивчені. Одна частина дослідників відносить їх до протослов’ ян, ін.— до скіф, племен.
А Л А Н И( самоназва— ірони)— численні іраномовні племена сармат. походження, які жили з І ст. н. е. на території між Нижшм Дніпром і Півд. Уралом, а також на Півн. Кавказі. За свідченнями Тацита і Иосифа Флавія, здійснювали успішні походи на Крим, Закавказзя, Малу Азію і Мідію. Осн. заняттям А. в цей період було кочове скотарство, поєднане із землеробством. У 372 р. А. були розбиті гунами, в 6 ст.— аварами. Частина А. взяла участь у Великому переселенні народів через Галлію і потрапила на Піренейський п-в і в Півн. Африку. Ін. частина А. в 6— 9 ст. відступила у передгір’ я Кавказу і згодом увійшла до складу Хозар, каганату. Кавказькі А.— предки суч. осетин.
А Л Е К С Є Є В Ігор Іванович( 1897— 1955)— учасник нац.-визв. змагань в Україні 1917— 21 pp., капітан 1-го ранґу. Н. 30.06 у м. Тулі в сім’ ї робітника. Брав участь у боях проти У Ц Р, Директорії У Н Р, денікінців. У 1919— 21 pp. служив у Дніпр, військ, флотилії, на Чорномор.-Азов. флоті.
А Л Е К С Є Є В Михайло Васильович( 1857— 1918)— рос. воєначальник, ген. від інфантерії( 1914), генерал-ад’ ютант( 1916), основоположник і перший керівник білого руху. З родини солдата, що дослужився до офіцера. Закінчив Тверську класичну гімназію, Моск. піхот. юнкерське училище( 1876) і Миколаїв, академію Ген. штабу( 1890, першим за списком, одержавши Милютинську премію). Учасник рос.- тур. війни 1877— 78 pp. З 1908 р. генерал-лейтенант, начальник штабу Київ, військ, округу, з 1912 р. командир арм. корпусу. З початку Першої світової війни начальник штабу Півд.-Зах. ф-нту, фактично « архітектор » перемоги рос. армії в Галицькій битві над австро-угор. в-ськами. З берез. 1915 р. головнокомандувач армій Півн.-Зах. ф-нту. Під час Лютневої революції 1917 р. виступив за зречення Миколи II від престолу. Після жовтневого перевороту очолив Добровольчу армію.