Енциклопедичний довідник 379
Енциклопедичний довідник 379
С Т А РШ И Н А К О ЗАЦ ЬК А— категорія посадових осіб у козацтві 17— 18 ст. Склалася на Україні в рамках « військ, чиновників » у сфері управління: отамани, військ, судді, дяки, писарі, скарбники, осавули, полковники, хорунжі, військ, товариші. В це коло спочатку входили особи, що завоювали авторитет у козацьких масах завдяки своїм військ, талантам і адмін. якостям. Як правило, у їхніх руках зосереджувалися і великі мат. багатства, а з відміною виборів на ці посади у в-ськах у 18 ст. звання старшин стало майже спадковим. З них традиційно формувалися вищі командні кадри козацтва. Центральна влада могла проводити свою політику серед козацтва, тільки спираючись на С. к. У кін. 18 ст. козацькі чини були прирівнені до офіцер, в рос. армії. Таким чином, С. к. як спадкова корпорація дістала права дворянства і злилася з вищим привілейованим станом Рос. імперії, не пориваючи зв’ язків з козацтвом, дотримуючись традицій і володіючи багатством. Вона залишалася до 1920 р. самою впливовою силою в козацькому в-ську.
СТАТУТИ ВІЙСЬКОВІ— офіційні документи, що регламентують повсякденну діяльність військовослужбовців, життя, побут і несення служби в збройних силах, підготовку особового складу; визначають основи бойових дійпідрозділів, частин і з ' єднань. С. в. є бойові та загальновійськ.( внутр. служби, дисциплінарний, гарнізонної і вартової служб, стройовий).
СТАЦІЯ— переважно натуральні побори( борошном, м ' ясом та ін. продуктами), які у 14— 17 ст. стягувалися з сільського населення та міщанства Польщі, Литви, України, Білорусі, частково Росії на утримання королівського чи великокнязівського двору, урядовців і в-ська. Проте поступово замінена грошовим збором. У Гетьманщині це здійснив І. Мазепа, де С. збиралася переважно на утримання найманого в-ська( сердюків і компанійців). Незважаючи на царський указ 1723 р. і універсали гетьмана Д. Апостола про заборону С., вона продовжувала збиратися в деяких місцевостях до кін. 20-х pp. 18 ст.
С Т Е Ф А Н О В И Ч Василь( 1697— 1773)— укр. правознавець, перекладач і мандрівник. З козаків. Освіту здобув у Київ, академії. Навчався також у Німеччині, Австрії та Італії. Магістр Вроцлав. ун-ту( 1722). 1724 р.— перекладач іноземних мов при царській канцелярії. Викладав у школі Феофана Прокоповича, брав участь у публікації його творів. 1729 р. на запрошення гетьмана Д. Апостола переїхав в Україну, де був залучений до комісії з укладання законодавчого кодексу « Права, за якими судиться малоросійський народ ». Одержав звання бунчукового товариша. Займав посаду лохвицького сотника, а потім лубен. полкового судді( 1750). Неодноразово брав участь у походах козацького в-ська проти Крим, ханства.
СТОЛЯРОВ Микола Георгійович( н. 1922)— двічі Герой Рад. Союзу( 1944, 1945), полковник( 1975). У Велику Вітчизняну війну в штурмовій авіації, командир ескадрильї, штурман полку; понад 185 бойових вильотів. Відзначився в битві за Дніпро 1943 р. і Корсунь-Шевченківській операції 1944 р.