Енциклопедичний довідник 373
Енциклопедичний довідник 373
СЕРЖ А Н Т( фр. sergent, від лат. serviens— службовець)— військ, звання в багатьох іноземних державах. У С РС Р із 1940 р. існували звання— молодший сержант, сержант і старший сержант. Збережені в З С України.
СИ М О СЕН К О( Симошенко, Семесенко)( р. н. і см. невід.)— отаман Армії УНР. У січ.— лют. 1919 р.— командир Запорозької козацької бригади, начальник застави м. Проскурів. Заарештований Директорією як один з організаторів і керівників євр. погрому в Проскурові.
С И РО ТЕН К О Григорій( 1884— р. см. невід.)— сотник; за фахом адвокат. Член Укр. соціал-демократичної робітничої партії. У 1914— 17 pp. співпрацював з Спілкою визволення України під проводом О. Скорописа-Иолтуховського, пропагував ідеї самостійності України. У 1919 р. займав посаду товариша міністра військ, справ у кабінеті С. Остапенка, пізніше виконував обов’ язки міністра у кабінеті Б. Мартоса.
СИСТЕМ А П ІЗНА В А Н Н Я ЛІТАКІВ— комплекс техн. засобів та способів для встановлення держ. чи відомчої належності літаків, контролю за їх польотами та управління повітр. рухом. Робота суч. С. п. л. ґрунтується на радіолокації. С. п. л. складається з пристроїв, що запитують або відповідають на запити і, як правило, входять до складу бортових і наземних РЛС. У залежності від ступеня використання сигналів РЛС розрізнюють сполучену( запити здійснює РЛС), автономну та напівавтономну( змішану) С. п. л.
СІНКЛЕР Володимир Олександрович( 1879— 1945)— військ, діяч, генералпоручник Армії УНР. Н. 21.01.1879 р. у м. Маргилані в Узбекистані. У 1905 р. закінчив Миколаїв, академію Ген. штабу в Петербурзі. У період Першої світової війни— на Півд.-Зах. ф-нті, начальник штабу 2-ї гвард. піхот. дивізії, командир 176-го піхот. Переволоцького полку. Учасник українізації армії. З листоп. 1917 р.— у складі ген. штабу укр. в-ська. За доби Гетьманату— член військ.-наук, комітету ген. штабу. Перейшов на бік Директорії. У 1919 р.— 1-йгенерал-квартирмейстер головного управління ген. штабу, начальник штабу Армії УНР. У берез. 1920— лют. 1921 р.— начальник ген. штабу. Член вищої військ, ради. Залишився в еміграції в Польщі. У 1945 р. заарештований органами НКВС, вивезений до Києва. Загинув наприкін. 1945 р. у Лук’ янівській в’ язниці.
С К О РО П А Д СЬК И Й Іван Ілліч( 1646— 1722)— гетьман Лівобережної України( 1708— 22). Н. в сім’ ї козацького старшини з Умані. Його дід Федір брав участь у Нац.-визв. війні сер. 17 ст. і загинув під час Жовтоводської битви 1648 р. У 1674 р. внаслідок нападу татар змушений був переселитися на Лівобережну Україну. Обіймав посади військ, канцеляриста при гетьманському уряді( з 1675), черніг. полкового писаря( 1680— 94), ген. бунчужного( з 1694), ген. осавула( з 1701), стародуб. полковника( 1706— 08). Взяв участь у боротьбі проти тур. і тат. в-ськ під час Чигирин.( 1676— 78) і Крим.( 1687 і 89) походів. Після переходу гетьмана І. Мазепи на бік швед, короля Карла X II С. 6.11.1708 р. на старшинській