Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 374

371
СА Л ЬСЬК И И Володимир Петрович (1885— 1940) — військ, діяч УНР,
генерал-хорунжий (1919). Н. 24.07.1885 р. у м. Острозі на Волині. Закінчив піхот.
юнкерське училище (1906), служив у піхот. полку. Після закінчення з відзнакою
Миколаїв, академії ген. штабу (1912) — командир роти. Протягом Першої світової
війни перебував на штабних посадах. Полковник рос. армії. Восени 1917 р. брав
участь в українізації рос. частин Півн. ф-нту. У січ. 1918 р. прибув до Києва, очолив
штаб коменданта міста. Під час більшовицького повстання керував вуличними боями
по його придушенню. За Гетьманату — начальник штабу 1-ї Сердюцької дивізії.
У листоп. 1918 р. з більшістю особового складу дивізії перейшов на бік Директорії.
З січ. 1919 р.— начальник штабу коменданта Києва. Після залишення міста в-ськами
УНР — начальник головного управління ген. штабу. На чолі Запорозького корпусу
увійшов до Києва 31.08.1919 р. Через непорозуміння з в-ськами А. Денікіна вивів
корпус з міста, пізніше був призначений командувачем Армії УНР. З листоп. 1919 р. —
військ, міністр УНР. Після відступу Армії УНР до Польщі входив до вищої військ,
ради. Протягом 1922— 40 pp. був військ, міністром укр. уряду в екзилі, налагодив
дружні стосунки з пол. владою. У 1923 р. отримав дозвіл перетворити колишні
табори для військовополонених на поселенські станиці. Входив до Укр. центрального
комітету, об’єднання вояків Армії УНР, управи Укр. станиці. Відновлював боє­
здатність в-ська УНР. За домовленістю з міністерством оборони Польщі укр. стар­
шини здобували вищу освіту в пол. академії ген. штабу, а молодь навчалася у військ,
центрах. Проживаючи у Варшаві, займався і політ, діяльністю, написав спогади,
декілька статей з історії нац.-визв. змагань. Помер 5.10.1940 р.
С А М О И Л О В И Ч І ван Самійлович (р. н. невід.— 1690) — гетьман Лівобе­
режної України (1672— 87). Н. у м-ку Ходоркові (тепер село Попільнянського р-ну
Житомир, обл.) у родині священика. Тому мав у народі прізвисько Попович. Нео­
дноразово очолював козацькі походи проти тур. і тат. нападників. Прагнув під своєю
булавою возз’єднати Правобережну Україну з Лівобережною в складі Рос. держави,
що призвело до запеклої збройної боротьби з гетьманом П. Дорошенком, якого ак­
тивно підтримував тур. султан. 1687 р. звинувачений своєю старшиною у невдачі
Крим, походу (спільно з рос. в-ськом) і усунений від влади. Скінчив своє життя в
засланні у м. Тобольську.