362 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
362 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
Румунія). 1.05.1711 р. на Майтенському полі армія куруців капітулювала, а у черв, склав зброю останній вірний Р. гарнізон Мукачевської фортеці на Закарпатті. Деякийчас жив у Моск. державі, сподіваючись на військ, підтримку Петра І. З 1712 р. перебував у Франції, а в 1717 р. переїхав до Стамбула. Мав надію з допомогою Туреччини відновити свою владу в Трансільванії, але після укладення австр.-тур. договору це стало нереальним. Написав « Мемуари про угорську війну ». Помер 8.04.1735 р. у м. Родосто( тепер Текірдаг, Туреччина). В 1906 р. прах Р. було перенесено на батьківщину.
РАКУШ КА-РОМАНОВСЬКИИ Роман Онисимович( Ракущенко)( 1623— 1703)— імовірний автор « Літопису Самовидця ». Походив з ніжин. реєстрових козаків. Брав участь у Нац.-визв. війні укр. народу сер. 17 ст. У 1658— 63 pp.— ніжин. сотник, полковий суддя( 1659), у 1663— 68 pp.— ген. підскарбій. Через вороже ставлення гетьмана Д. Многогрішного змушений був переселитися у Брацлав, де став протопопом міської церкви. Після скинення Д. Многогрішного з гетьманства Р.-Р. повернувся на Лівобережну Україну( 1672). У 1676— 1703 pp. був священиком Миколаїв, церкви в м. Стародубі.
РАНГ( нім. rang)— чин; розряд, категорія. У Військ.-мор. силах існує розподіл бойових кораблів на Р.( вищий Р.— 1-й), а також звання капітанів 1, 2 і 3-го Р.
РАНҐОВІ М А ЄТН ОСТ І— категорія земельної власності у Гетьманщині сер. 17— 18 ст., пов’ язана із службовим становищем представників соц. еліти тогочасного укр. суспільства( переважно козацьких старшин). Одну з перших Р. м.— Чигирин, староство з прилеглими до нього угіддями— одержав Б. Хмельницький « гетьманові на булаву » згідно із Зборівським договором( 1649) і царською жалуваною грамотою « Війську Запорозькому про збереження прав і вольностей »( 27.03.1654). За гетьманство Б. Хмельницького старшинам надавалися « на ранґ », тобто згідно із посадою у В-ську Запорозькому, головним чином млини. З часом замість платні Р. м. були визначені для більшості посад у гетьманській адміністрації. Зокрема, згідно із царським указом 1732 р. « на ранґ » ген. обозного припадало 400 дворів, суддів— по 300, малорос, підскарбія— 300, осавула, бунчужного йхорунжого— по 200 дворів. Ними розпоряджалися гетьмани, рос. царі йокремі сановники, вищі посадові особи в Україні. В процесі формування ранґового землеволодіння маєтки переходили від одних рангів до інших, ставали спадковою власністю. Старшини почали перетворювати ранґових посполитих на приватних, передавали право на їх експлуатацію у спадок. Великі Р. м. мали гетьмани, напр. К. Розумовському належали Гадяцький замок з прилеглими до нього м-ками, селами і хуторами( 2,4 тис. дворів), міста Батурин, Почеп, Ямпіль з повітами( 3,3 тис. дворів), Шептаківська, Чехівська та Бихівська волості( 3,2 тис. дворів) та ін. У 1729— ЗО pp. в Лівобережній Україні, за неповними даними « Генерального слідства про маєтності », існувало 136 ранґових маєтків із 3948 дворами посполитих у них, що складало бл. 6 % заг. кількості