Енциклопедичний довідник 341
П ІД ЗЕ М Н О- М ІН Н А Б О Р О Т Ь Б А— спосіб бойових дійв-ськ при атаці й обороні фортець, укріплених міст з використанням воюючими сторонами підземних мінних галерей. Після Першої світової війни втратила значення.
П ІД Л ІТ Н И И Ч А С— 1) час польоту Л А( ракети, літака та ін.) від стартової позиції( аеродрому) до цілі; 2) П. ч. повітр. цілі, час польоту цілі від моменту її виявлення передовими радіолок. підрозділами до межі зони поразки зенітно-ракет. комплексами або до визначення меж знищення повітр. цілей.
П ІД О Ф ІЦ Е Р И— категорія сержантського і старшинського складу в збройних силах ряду держав( Угорщина, Польща, Румунія йін.).
П ІД П О Л К О В Н И К— офіцер, звання в збройних силах ряду держав. Чин підполковника існував у рос. армії з 17 ст.; у Рад. армії був введений у 1939 р. і відповідав у В М Ф званню капітана 2-го ранґу; збереглося в З С суч. України.
П ІД П О М ІЧ Н И К И— непривілейована, здебільшого незаможна частина військ, стану( козаків) у Лівобережній і Слобід. Україні наприкін. 17— 18 ст. Виникли в процесі майнового і соц. розшарування козацтва. До П. належали малозабезпечені землею збіднілі козаки, які неспроможні були відбувати військ, службу на власний кошт. Вони зобов’ язувалися вищою владою надавати допомогу( « підмогу ») виборним козакам і найманим в-ськам у постачанні провіанту, зброї, одягу, коней тощо. П. обробляли землі заможних козаків, коли ті відбували військ, службу, виконували функції сторожів і погоничів в обозах, а також справляли ін. повинності і сплачували податки. їх офіційне вирізнення з козацької маси сталося після виходу універсалів гетьмана І. Мазепи 1698 і 1701 pp.( Лівобережжя) та указу Петра І 1700 р.( Слобожанщина). Водночас перші відомості про « допомогу » та « підмогу » козаків своїм « товаришам » зустрічаються в джерелах на багато років раніше. Розпорядження правителя Малоросії О. Шаховського( 1734— 37) і спец, інструкція Ген. військ, канцелярії 1735 p., санкціоновані Сенатом, юридично оформили соц.-екон. статус П. і виборних лівобережного регіону. У 1743 р. налічувалося бл. 35 тис. дворів П., а в 1751 р.— 32 тис. Причому « можно ґрунтові » й « середньо ґрунтові » становили менше 1 %, інші були « мало ґрунтові » та « нищетні ». З а ревізією 1782 р. усіх було бл. 220 тис. чол. На Слобожанщині, за даними 1734 p., проживало до 25 тис. чол. У 1765 р. царський уряд ліквідував слобід, козацькі полки, перетворивши рядових козаків на військ, обивателів. У ході реорганізації збройних сил колишньої Гетьманщини та їх злиття з рос. армією, царський уряд на поч. 1780-х pp. перетворив місцевих П. на держ. селян.
П ІД П О РУ Ч И К— офіцер, чин у рос. армії( з 1703). У кавалерії йому відповідав чин корнета, у козачих в-ськах— хорунжого. У В-ську Пол. і деяких ін. арміях первинне військ, звання молодшого офіцера.
П ІД Р О ЗД ІЛ— 1) військ, формування, що має постійну організацію і входить у більш великий підрозділ чи військ, частину. Підрозділами є: обслуга, екіпаж, відділення, взвод, рота( батарея, ланка), батальйон( дивізіон, ескадрилья), крім окремого; 2) заг. найменування однієї з частин військ, закладу, напр. відділ, управління та ін.