322 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
О П О К А Микола( 1896— 1921)— укр. військ, діяч, підхорунжий УСС, сотник січових стрільців. Н. на Львівщині. Освіту здобув в Академічній гімназії у Львові. З початком Першої світової війни вступив добровольцем до Легіону УСС. Воював у складі сотень В. Дідушка та А. Мельника. Чета, яку очолював О., відзначилась у боях під Маківкою. В черв. 1915 p., діставши поранення в боях під Галичем, потрапив у рос. полон. У 1918— 19 pp.— сотник Куреня січових стрільців. Після поразки укр. нац.-визв. змагань 1917— 21 pp. шукав шляхів для продовження боротьби проти більшовицького окупаційного режиму в Україні. В 1920 р. за дорученням начальної команди У В О разом з І. Андрухом та ін. укр. старшинами О. став одним з організаторів антибільшовицького підпілля, входив до складу Укр. центрального повстанського комітету, що діяв у Києві. Заарештований і розстріляний разом з ін. членами цієї організації 28.08.1921 р.
О П О Л Ч Е Н Н Я— військ, формування, що створювалися під час війни в стародавності і середні віки( з вільних селян, дворян, городян і т. ін.). У Київ. Русі в період ворожих нашесть скликалося т. зв. народне ополчення. Народне ополчення скликалося також у період Великої Вітчизняної війни 1941— 45 pp.
О П Р И Ш К И— учасники нац.-визв. боротьби в Галичині, на Буковині та Закарпатті проти пол., угор. та австр. шляхти у 16— І пол. 19 ст. Перша згадка про О. датується 1529 р. Посилення нац. та кріпосн. гніту на західноукр. землях призвело до виникнення руху О., який спочатку охопив Прикарпаття, а згодом поширився на Закарпаття йБуковину. В Карп, гори втікали скривджені поміщиками селяни( наймити, пастухи, панські слуги) та бідні міщани. Вони формували невеликі загони, які з ранньої весни до пізньої осені нападали на панські маєтки, замки, на орендарів, лихварів, а захоплене майно роздавали сільській бідноті. Типовою зброєю у О. були рушниці, пістолі, списи, ножі, рогатини. Символами відваги і мужності у О. були топірці( бартки), на яких вони давали клятву, коли вступали в загони. В 16— І пол. 17 ст. О. діяли на Покутті, Сошацькій і Перемишл. землях. У період нац.-визв. війни сер. 17 ст. О. спільно з повсталими селянами вели боротьбу проти пол. шляхти. В трав. 1648 р. О. здобули королівський замок в Новотанці, а в лип.— Саноцький замок. У 1648 р. О. брали участь у повстанні під керівництвом С. Височана, а в 1653 р. загін О. під керівництвом Харачка допомагав в-ську Т. Хмельницького у Молдові. В II пол. 17 ст. рух О. очолювали ватажки Нестор( 1683), І. Винник, М. Скребета, І. Бордюк та ін., а на поч. 18 ст.— І. Пискливий( 1703— 12), Пинтя, В. Солоник. Найвищого піднесення рух О. досяг у 1738— 59 pp., коли на чолі опришківських загонів стояли О. Довбуш, В. Баюрак, І. Бойчук. О. брали участь у гайдамацьких повстаннях 18 ст. у Правобережній Україні. В І пол. 19 ст. у Галичині, на Закарпатті та Буковині діяло понад 50 загонів О., ватажками яких були В. Якимюк, Д. Марусяк, В. Фреюк, М. Штолюк, І. Вередюк, М. Циган, І. Волощук та ін. Австр. уряд постійно посилав проти О. спец, каральні загони. В II пол. 19 ст. внаслідок скасування панщини та кривавих репресій австр. урядові вдалося